„Примиряти, а не розколювати“ – життєве гасло Йоганнеса Рау

"Німеччина втратила визначного політика, визначного федерального президента і людину, яка зробила світ людянішим. Мільйони німецьких громадян від усього серця любили Йоганнеса Рау і довіряли йому.“

Нинішній глава держави Горст Келер був помітно зворушений, коли вимовляв ці слова в зв“язку зі смертю свого попередника Йоганнеса Рау. Один з найулюбленіших федеральних президентів Німеччини пішов з життя у віці 75 років. Останнім часом він сильно хворів і був змушений відмовлятися від багатьох публічних виступів. Востаннє Йоганнес Рау навіть не зміг взяти участь в офіційному прийомі з нагоди власного ювілею. Він так і не видужав після двох складних операцій перенесених вже після того, як 2004-го року полишив найвищу державну посаду. Лідер фракції соціал-демократів у Бундестазі Петер Штрук:

„Разом із Йоганнесом Рау соціал-демократи втратили одного з останніх великих політиків, які визначали повоєнне життя Німеччини. Я особисто втратив великого друга.“

„Примиряти, а не розколювати“ – саме цим гаслом керувався в своєму політичному житті соціал-демократ та переконаний протестант Йоганнес Рау. Свого часу він був обербургомістром у своєму рідному місті Вупперталь. Перед тим як 1999-го року обійняти посаду федерального президента, він упродовж двох десятиліть очолював земельний уряд і Північному Рейні-Вестфалії. Не в останню чергу завдяки його стилю правління соціал-демократи довгий час могли похвалитися відмінними результатами голосування в цій федеральній землі. Після того, як його обрали главою держави, Йоганнес Рау так змалював своє розуміння цієї посади:

„Для мене це не тільки обов“язок, який є чимось самим собою зрозумілим, але також особисте зобов“язання в моменту вступу на посаду державного лідера піднятися над усіма лініями розділу і стати президентом усіх німців, а для тих, хто живе в нас без німецького паспорта, людиною, до якої можна звератися зі своїми проблемами.“

Йоганнес Рау не розчарував німців. 80 відсотків громадян країни висловили своє задоволення в зв“язку з його перебуванням на найвищій державній посаді. Хоча спочатку чимало хто гадав, що Рау – це політик, час якого вже минув, що він навряд чи впорається зі своїми завданнями. Останні сумніви розвіялися після того, як Рау виступив в ізраїльському парламенті. Він став першим німецьким державним лідером, якому була надана така честь. До того ж, він зачитав свою промову німецькою. На знак протесту деякі депутати Кнессету навіть полишили зал, але після цих його слів вони знову повернулися на свої місця:

„Смиренно схиляюся перед ізраїльським народом в пам“ять про тих замордованих, які не мають власних могил. Я прошу вибачення за те, що зробили німці.“

Вшанування пам»яті жертв націонал-соціалізму, розвиток німецько-ізраїльських відносин, підтримання хороших стосунків між німцями та мігрантами – це лише деякі з тих завдань, якими опікувався Рау. Тема імміграція стала навіть головною в його першій берлінській промові, з якою він виступив 2000-го року. У своїй останній промові – у травні 2004-го року – Рау піддав критиці політиків та німецьку еліту:

„Я не знаю жодної країни, в якій би така велика кількість відповідальних осіб та функціонерів з таким запалом так погано говорили б про власну батьківщину, як це можна побачити в Німеччині.“

Невдовзі після цього виступу його час перебування на посаді федерального президента завершився. Рау відмовився повторно змагатися за президентський портфель. З огляду на новий розклад сил у федеральних зборах, які збираються виключно для обрання президента, було також малоймовірно, що за нього проголосують ще раз.

Йоганнес Рау був політичним президентом, для декого навіть найполітичнішим серед усіх його попередників. Канцлер Німеччини Анґела Меркель:

„За час свого п“ятирічного президентства Йоганнес Рау надав найвищій державній посаді політичного значення. Він мужньо вступав у дискусії, підштовхував до ведення суспільних дебатів. Він порушував такі питання як глобалізація, імміграція, генні технології, сперечався, розставляв власні акценти, але ніколи не намагався загострити протиріччя.“

Йоганнес Рау - „яскравий приклад“ для всіх, переконана Анґела Меркель. Державний акт скорботи на його честь намічено на сьоме лютого. Рау залишив дружину та трьох дітей.

Володимир Медяний