Притулки для старих: хороший догляд за хороші гроші

Щодня о 15-й годині в притулку для старих „Дресен”, що в містечку Весселінг неподалік Кельна, подають каву зі свіжими тістечками. Мешканці в доброму настрої й невимушено спілкуються. Фрау Ойле 87 років. Три з них вона живе тут, знімає квартиру, в якій за нею доглядає персонал. Фрау Ойле каже, що почувається добре і дуже задоволена:

„Особливо мої діти задоволені, що в мене все гаразд. Я знаю, що це таке. Я до смерті доглядала батьків мого чоловіка. Це було дуже тяжко, і я б не хотіла, щоб моїм дітям теж довелося через це пройти”.

Фрау Конен майже не залишає своєї кімнати. Вона дуже слабка й постійно потребує допомоги. Але й вона каже, що їй добре:

„Я не могла допустити, щоб мене доглядала моя дочка. Сама я не можу більше готувати і не хотіла, щоб це робила дочка. Мені вже 97 і я більше нічого не очікую від життя. Але мені нічого й не треба. У мене є дзвінок, якщо мені щось треба – піднятися чи переодягтися – мені допоможуть”.

Три тисячі євро за індивідуальний догляд

Будинок для старих „Дресен” вважається невеликим. Тут живуть лише 40 пенсіонерів. Про його особливості розповідає сестра Моніка:

„Ми маємо набагато більше часу для наших мешканців. Це починається вже зранку, коли ми доглядаємо їх у невеликих групах. У багатьох великих будинках для старих одна сестра обслуговує стільки пацієнтів, скільки у нас в усьому будинку. Це взагалі не можна порівнювати. Наші мешканці тісно пов’язані з персоналом, вони знають скільки в якої сестри дітей. Ми як велика родина. Коли люди потрапляють до нас, вони в перші два-три тижні налаштовані скептично, але потім почувають себе дуже добре.”

Але за такий сервіс треба платити. Якщо людина дуже хвора і потребує максимального догляду, перебування в будинку коштує 3200 євро на місяць. У звичайних будинках для старих це на півтисячі євро дешевше. Половину коштів сплачує страхування, решту пацієнт або його родичі.

Більше пацієнтів, менше уваги

Для тих, у кого цих грошей немає, існують звичайні будинки для старих. Там такого комфорту, як у „Дресені”, немає. Більше того, за даними Німецького інституту з прав людини, понад 380 тисяч мешканців німецьких будинків для старих потерпають від поганого забезпечення водою і їжею. Понад 400 тисяч ризикують отримати відкриті рани й інші хвороби, спричинені недостатнім доглядом.

Джина Дресен працює в сфері догляду за літніми людьми вже 20 років. У її будинку, каже вона, таке не буває:

„Я вже була в таких будинках. Можу лише сказати, як конкуренція сміється над нами за те, що ми маємо такий маленький будинок, і в нас такий незначний прибуток. Але я б не могла працювати там, де одна сестра обслуговує 30-35 інколи тяжко хворих пацієнтів. Я б просто не могла”.

Нелегальна допомога зі Східної Європи

За статистикою, в будинках для старих живуть близько 640 тисяч німців. Їх стає дедалі більше. Ще близько мільйона продовжують жити вдома, де за ними доглядають діти. І менше півмільйона можуть собі дозволити прихід лікарів та сестер додому, тобто амбулаторний догляд. Цей останній варіант найдорожчий. В особливо тяжких випадках він може коштувати до 10 тисяч євро щомісяця. Тому чимало німецьких родин беруть для догляду за літніми родичами нелегалок зі Східної Європи. Джина Дресен:

„24 години доглядати за людиною – це означає повну відмову від власних потреб. Молоді жінки зі Східної Європи часто мають із цим справу. Я обережно до цього ставлюся. Буває так, що професійні сестри й помічниці зі Східної Європи працюють разом у тандемі. Але це можливо не завжди”.

За матеріалами кореспондентів