1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Провал французької інтеграційної політики

Володимир Медяний9 листопада 2005 р.
https://p.dw.com/p/ALvz

Масові заворушення у Франції стали справжнім шоком для Європейського союзу. Не дивно, що ця тема залишається головною в європейських виданнях. Передусім розгорнулася дискусія навколо питання про провал інтеграційної політики, яка досі проводилася у Франції. Австрійська газета Kurier пише:

Якщо людям нема чого втрачати, тоді їхня поведінка не повинна ні в кого викликати здивування. Існує лише один єдиний метод змінити ситуацію: для цього треба попіклуватися, щоб їм було що втрачати. Тобто вони повинні мати майбутнє. А це означає – шанси на освіту та визнання, хоча б натяк на заможне життя. Французька модель інтеграційної політики зазнала поразки. У передмістях, які досі ігнорувалися владою, виник паралельний світ, який тепер вступив у конфлікт з реальним світом. Як нещодавно висловився один з науковців, територіальне відокремлення заможних від бідних завжди є симптомом колапсу суспільства. Тому інтеграція є найважливішим викликом сучасності, - вважає газета Kurier.

Німецька газета Frankfurter Allgemeine Zeitung дотримується такої думки:

Не існує чудодійних заходів проти небажаного розвитку та проблем. Теза про те, що французька інтеграційна модель провалилася, є абсолютно правильною, але скажіть, будь-ласка, де за подібних умов інтгерація відбувалася б успішно? (...) Це передусім жест розпачу, до якого вдається уряд у Парижі, аби знову взяти під свій контроль насильство, яке вже поширилося в околицях майже всіх французьких міст. Відновлення дії закону про надзвичайний стан, який походить ще з часів алжирської війни, та запровадження комендантської години свідчить про готовність державної влади до жорстких напіввійськових заходів. Але домогтися дотримання комендантської години буде так само складно, як і запобігти підпалюванню автомобілів та будівель, - передрікає газета Frankfurter Allgemeine Zeitung.

Австрійська газета Salzburger Nachrichten так коментує відновлення у Франції дії закону про надзвичайний стан:

Те, що Париж вдається до заходів часів алжирської війни задля примирення дітей іммігрантів з того самого Алжиру, свідчить про безпорадність уряду. Французьке керівництво, пояснюючи свої дії, аргументує тим, що спочатку треба відновити правопрядок. Справді лише відновлення правопорядку допоможе заспокоїти переляканих громадян та сприятиме пошуку політичного врегулювання кризи. Але чи вистачить посилення ролі держави аж до запровадження комендантської години для того, щоб загасити вогнище повстання? Чи після цього напруга тільки ще більше зросте? – розмірковує газета Salzburger Nachrichten.

Тему продовжує швейцарська газета Basler Zeitung:

Проголошуючи надзвичайний стан, уряд робить можливою ескалацію, якій він мав би запобігти. Влада хоче продемонструвати свою силу, але тим самим визнає лише свою слабкість. Чи справді через кілька тисяч вандалів над країною нависла така загроза, що держава вимушена боятися за своє існування? Своїм рішенням скористатися законом про надзвичайний стан уряд лише сприяє подальшій драматизації ситуації. Прем”єр Домінік де Вілльпен грається з вогнем, коли не виключає в якості наступного кроку вдатися до послуг армії. Для заспокоєння він лише запевняє, що для такого рішення час поки що не настав. Поки що – але, що буде в майбутньому? – запитує газета Basler Zeitung.

Іспанська газета La Vanguardia пропонує свій варіант розв’язання проблеми:

У передмістях утоврилися гетто, чиї мешканці не мають тих самих шансів, що їх мають інші громадяни Франції. Французькі міста розділені на багаті та бідні зони. Змішаних кварталів немає. Таку проблему не вирішити тільки соціальною допомогою. Потрбіно вдатися також до змін на ринку квартир та на ринку праці. Нещодавно пролунала дуже влучна думка, що французам потрібно нарешті розпочати здавати африканцям та арабам квартири і брати їх на роботу, - читаємо в газеті La Vanguardia.

І на завершення – цитата з французької газети Figaro, яка відкидає закиди на адресу Франції щодо її начебто занадто скупої соціальної політики:

Тут Франція разом зі Швецією належить до найщедріших країн Європи. (...) Що викликає найбільший головний біль, так це – безробіття серед молоді. Аби виправити ситуацію, міністерство праці має намір збільшити кількість місць для професійного навчання молодих людей з 350 тисяч до 500 тисяч. Таку ініціативу підтримав Домінік де Вілльпен. (...) Його план надавати можливість вже чотирнадцятилітнім отримувати професійну освіту належить до найперспективніших пропозицій прем’єр-міністра, - вважає газета „Figaro“.