Південна Африка: Гучніше за вувузелу лише "свисток Титаніка"
16 червня 2010 р.
Спорядження для суддів ФІФА виробляє маленька сімейна фірма у провінційному містечку Північного Рейну-Вестфалії. Власник підприємства Гайнц Лібольд розкриває секрет ексклюзивного свистка, який використовують судді на нинішньому чемпіонаті світу з футболу. Виявляється, на полях Південної Африки нині лунає «свисток Титаніка». Так називають тип свистків класичної тональності, які вперше було використано ще на сумнозвісному круїзному лайнері. Типовий футбольний свисток, який вкоренився протягом останніх десятиліть, південноафриканцям надто нагадував поліцейські свистки часів апартеїду. Тому їм і довелося підшукати альтернативу, розповідає керівник німецької фірми MBZ.
«Різниця між цими двома свистками – це частота звучання, тональність та висота звуку»,- пояснює Гайнц Лібольд.
30 років на Чемпіонатах світу
Його фірма забезпечує свистками суддів ФІФА ще з часів Чемпіонату світу в Аргентині 30 років тому. «Досі пригадую свистки в Аргентині 1978 року. У них було світле звучання, дуже традиційне. Таким свистів у своєму житті кожен суддя. Вони досі користуються чималим попитом. Це ручна робота, вони не зламаються за все життя»,- обіцяє Лібольд.
Кожен свисток має дуже індивідуальне звучання, кажуть судді зі стажем. Рефері Бундесліги Гельмут Круг пояснює: «Свистки з бакаліту мають дещо приглушене звучання. На стадіоні їх не почуєш. Пластикові – набагато кращі. Я такою свистів багато років. Але зрештою перейшов на металеву»,- розповідає Круг.
Справа смаку
Однак смаки суддів дуже різняться. Колишній рефері ФІФА Герберт Фандель має власні уявлення про ідеальний свисток. «Я свого часу починав з алюмінієвим свистком. Вони і досі використовуються. Однак я особисто надаю перевагу дешевим свиткам із пластику. Це як інструмент – кожен майстер має свої уподобання і звички»,- каже Фандель.
У Південній Африці цими днями «грозою порушників правил» став «свисток Титаніка». Його головна перевага – надзвичайна гучність, яка сягає 135 децибел. Це більше, ніж маленький реактивний літак, але головне – на цілих 30 децибел гучніше за сумнозвісні африканські дудки – «вувузели».
Автори: Гайко Долле/Євген Тейзе
Редактор: Захар Бутирський