Реакція Ізраїлю на рішення ООН: захисний мур будується далі

Газета РЕЙНІШЕ ПОСТ з Дюссельдорфа вважає дії Ізраїлю неадекватними:

Ізраїль мусив би більш податливо реагувати на резолюцію ООН про знесення захисного муру, а не оголошувати продовження будівництва і обливати брудом європейців. Адже на відміну від резолюцій Ради безпеки ООН резолюції Генеральної асамблеї не є обов”язковими до виконання й мають радше символічний характер. Вотуму ж Ради безпеки ООН за знесення стіни, який уможливив би санкції проти Ізраїлю, за нинішньої ситуації відбутися не може: США будуть цьому перешкоджати, та й Великобританія, вочевидь, теж. Ізраїль таким чином не примусять знищити мур, - зауважує РЕЙНІШЕ ПОСТ.

Газета ЛАУЗІТЦЕР РУНДШАУ, продовжує тему:

Не відбудеться ані припинення будівництва, ані знесення стіни. Це залежить не лише від впертості ізраїльського уряду, але й від судових рішень або ж відповідної резолюції Ради безпеки ООН. (...) Рішення Об”єднаних націй з”явилося в дуже невигідний момент. Воно заважає спробі Шарона створити демократичну більшість в уряді та парламенті, що відстоювала б його плани ліквідації частини ізраїльських поселень на палестинських територіях. Водночас це рішення підсилює позицію Арафата, який саме намагається втримати свою корумповану диктатуру, - пише ЛАУЗІТЦЕР РУНДШАУ.

НОЙЄ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНГ вважає, що після рішення ООН поглиблюється тріщина у відносинах між Ізраїлем та Євросоюзом:

Представники євросоюзівських країн на Генеральній асамблеї ООН проголосували на диво одностайно, що для близькосхідної політики взагалі не є властивим. Критика з боку Єрусалима на адресу країн-членів ЄС є перебільшеною. Адже саме ці країни рішуче сприяли тому, щоб резолюція була пом”якшена, а право Ізраїлю на самозахист чітко прописане, - підсумовує НОЙЄ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНГ.

До іншої теми. У ході дискусії про високу зарплату німецьких топ-менеджерів виникла ідея про те, щоб на законних підставах встановити найвищу межу зарплат керівникам підприємств найвищих рангів. Газета НОЙЄ ПРЕССЕ з цього приводу пише:

У країні, в якій ще досі немає навіть законодавчо встановленої мінімальної зарплати і в якій тарифна автономія вважається священною коровою, законодавці хочуть встановити максимальний рівень зарплатні, обґрунтовуючи це етичними міркуваннями? Хотілося б подивится на це обґрунтування. Ліпше турбуватися про те, щоб у Німеччині більше не можна було б платити зарплатню нижчу, ніж чотири євро за годину. Якраз це було б розумно з етичної точки зору, - пропонує газета НОЙЄ ПРЕССЕ.

Газета ОФФЕНБАХ-ПОСТ критикує втручання у цю справу політиків:

Передусім політики, яким властивий сильний менталітет самообслуговування, не повинні втручатися в дискусію. Чому в політиків-пенсіонерів не виникає проблем з їхнім утриманням після того, як вони йдуть у відставку, задля виплати якого звичайний працівник мав би протягом кількох життів робити внески у пенсійну касу. З політичного табору не може з”явитися жодної доцільної пропозиції, - вважає ОФФЕНБАХ ПОСТ.

І на закінчення – коментар газети ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ про білоруського президента Александра Лукашенка, якого видання називає ”задоволеним диктатором”. Нагадаємо, що у середу в Мінську пройшли масові демонстрації протесту, спрямовані серед іншого проти намірів Лукашенка залишитися на посаді президента на третій термін шляхом проведення в країні референдуму:

Власне, для Лукашенка вже час залишити посаду президента Білорусі. Два терміни його перебування при владі – кожен по 5 років згідно з білоруською конституцією – минули цієї середи. Теоретично. У Білорусі, однак, поряд з офіційним діє також паралельний закон, який складається зі слів, що самовільно сипляться з вуст Лукашенка. Шляхом недемократичного референдуму ще 1996 року він забезпечив собі подовження перебування на посаді на два роки, чим гарантував керівну посаду до 2006 року. Втім, Лукашенко, очевидно, отримує так багато задоволення від своєї диктатури, що він навіть після закінчення цього терміну хоче панувати так, як йому завгодно, -

пише ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ і веде далі:

Ізольований на Заході, Лукашенко знаходить сприйняття лише в колишніх радянських країнах, які самі мають авторитарних глав держав. До них належить також Росія. Щоправда, відносини з братньою державою останнім часом помітно охололи, через що російська газета ”Известия” застерігає: ”Межа терпіння закінчилася, але офіційний Мінськ цього, очевидно, досі не помічає”. (...) Доки Лукашенка не скинуть, він почуватиметься достатньо молодим і для наступних термінів президентства, - застерігає газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ.

Огляд німецької преси підготувала Христина Ніколайчук