„Реноме України у світі добряче постраждало від коаліційних перипетій”

У секретаріаті Верховної Ради зареєстровані заяви про відставку міністрів юстиції Романа Зварича, молоді та спорту Юрія Павленка, охорони здоров’я Юрія Поляченка та культури і туризму Ігоря Ліхового, які прийшли до уряду за квотою "Нашої України”. Причина – перехід “Нашої України” в опозицію і невиконання Універсалу національної єдності. Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко спершу подав заяву про відставку, а потім відкликав її. Міністр оборони Анатолій Гриценко та міністр закордонних справ Борис Тарасюк, які прийшли до уряду за квотою президента, залишаються працювати на своїх посадах. Наш київський кореспондент Наталя Дудко поцікавилася в українських політологів, як відставки „помаранчевих” міністрів відобразяться на політичному співвідношенні сил у Києві:

На думку політолога Володимира Малинковича, рішення щодо Грищенка та Тарасюка є цілком логічним, оскільки президент не хоче залишатися без впливу на уряд. Експерт переконаний, що жодної можливості для відновлення переговорів про створення широкої коаліції за участю “Нашої України” тепер немає, її чекає переформатування або розкол:

“Наша Україна” вмирає як політична сила і якоїсь широкої коаліції з “Нашою Україною” сьогодні не варто очікувати”.

Натомість політолог Андрій Єрмолаєв вважає, що будуть спроби збоку антикризової коаліції продовжити переговори про співпрацю з нашоукраїнцями:

“На сьогодні Партія регіонів зацікавлена в тому щоб зберегти коридор для широкої коаліції. Зрозуміло, що вона хоче, щоб у неї були, як мінімум, прагматичні партнери, налаштовані на економічні ринкові реформи, оскільки не все так просто буде з їхніми лівими політичними партнерами.”

На думку політолога, саме тому і пролунала заява Євгена Кушнарьова, що на вакантні місця свої кандидатури має запропонувати президент.

Західні експерти ж вважають, що довгий і кропіткий процес формування українського уряду виявився марним. Все знову повертається на круги своя. Європейцям, які два роки тому уважно слідкували за подіями „помаранчевої революції”, було досить важко зрозуміти, як Янукович може сісти в крісло прем’єра. Тепер вони просто розгублені. Зокрема експерт з питань Європи при Центрі прикладних політичних досліджень у Мюнхені Іріс Кемпе говорить, що ще нещодавно Захід гадав, в Україні відбуваються якісь зміни. Звичайно, Україну не можна порівнювати ні з Росією, ані з Білоруссю. Однак реноме України у світі добряче постраждало від коаліційних перипетій, вважає німецький політолог:

„У відставку подали не лише міністри від „Нашої України”. Міністри закордонних справ та оборони теж так би мовити все ще сидять тільки на половині крісла. Це свідчить про те, що коаліція знову розпалася. Таким чином дієздатність Києва поки заморозили”.

А це, на думку Іріс Кемпе, не надто добре для репутації України, адже уряд не володіє щоденною конструктивністю і з ним неможливо співпрацювати. Відмова Януковича від прозахідного курсу, на думку політолога, створює не тільки внутрішньополітичні проблеми для держави:

„Янукович не вирішує, чи Україну приймуть до СОТ, північно-атлантичного альянсу чи Європейського союзу. Тут слово за Заходом. На жаль, імідж України не є тим самим, який у неї був під час „помаранчевої революції” та на початку президентства Ющенка. Тоді Захід бачив Україну як нову демократію, що поділяє західні цінності та норми”.

Сьогодні ж, на думку Кемпе, найбільшим викликом для української політики є не вирішення питання, чи вступати Україні до європейської спільноти, НАТО чи СОТ, а радше проведення внутрішньополітичних реформ. Говорить Іріс Кемпе:

„Чи Україна стане членом НАТО чи СОТ не є головною проблемою, яка хвилює пересічного „Ігоря” чи „Богдана” в Києві. Українців цікавлять економічні та соціальні питання, для вирішення яких державі необхідний конструктивний уряд”.

Наталя Дудко, Христина Осташевська