Розкажи мені кіно: 10-й фестиваль Total Recall
25 листопада 2008 р.
Кіно на цьому фестивалі не показують. Учасники лишень переказують свої улюблені стрічки. Форма викладу –довільна. На все відводиться лише десять хвилин.
Чорні вершники скачуть у пошуках Більбо і його персня – персня сили…У приміщенні берлінського Хеббель-театру зі сцени розповідають сюжет трилогії Джона Рональда Руела Толкієна «Володар перснів», екранізованої Пітером Джексоном. Оповідач стоїть на сцені і протягом десяти хвилин переказує пригоди хоббітів та інших створених уявою британського письменника персонажів. При цьому, покладатися можна лише на свою пам’ять, жодних допоміжних засобів.
Тоді, коли сучасна кіноіндустрія з року в рік використовує якомога дорожчі і якомога більш ефектні зображально-виражальні засоби, берлінський фестиваль Total Recall використовує один-єдиний засіб передачі інформації – слово.
«Так, йдеться тільки про цю вільну розповідь, про мистецтво оповіді, фактичне витіснене з нашого життя. Подібно до того, як люди спілкувалися один з одним у прадавні часи. Наприклад, хтось побачив шаблезубого тигра, повернувся до печери і розповідає», -
пояснює Бернд Терстееге – один з організаторів фестивалю. В ролі журі тут виступає публіка. Саме вона вирішує, кому дістанеться «срібна липа». Поруч з фільмами, розрахованими на масову аудиторію, на фестивалі знаходиться місце й авторському кіно. Пригоди толкієнівських персонажів змінює переказ стрічки Жана Люка Годара «Альфавілль».
Один з претендентів на «срібну липу» Міхаель Йонас бере участь у змаганні оповідачів уже не вперше. Цього разу він переказує «Мелодію смерті» Сержа Леона:
«Тож фільм починається з цитати Мао Цзедуна, я особисто Мао не люблю, тому я не буду її переказувати. Але сенс її зводиться до того, що революція –це не пансіонат для шляхетних дівчат, це насамперед брутальне насильство, і саме це нам вповні демонструє цей фільм».
Кожен учасник має свою методу оповіді. Є такі, хто майже напам»ять зазубрює діалоги і монологи. Інші аналізують окремі сцени та епізоди. Дехто настільки допомагає собі жестами, намагаючись передати пластичні образи, що публіка раз у раз вибухає сміхом. (нн)