Розлучення по-європейськи

Вона - француженка, він – британець. Подружжя перебралося жити до Парижа. Невдовзі чоловік дізнався про зраду і подав на розлучення. За французькими законами, винній у розлученні дружині дістанеться менше грошей чоловіка. Якби ж справу розглядав британський суд, тоді її поведінка взагалі б не бралося до уваги. До речі, у Німеччині так само під час розлучень питанню вини когось із подружжя значення не надають. У Польщі ж діє суворий принцип вини. Той, хто завинив, не дістане взагалі жодного утримання. Найбільш ліберальні приписи щодо розлучень у Швеції.

Бельгія модернізувала своє шлюбне законодавство. Таким чином воно тепер дещо наблизилося до приписів, які є чинними в сусідніх Нідерландах або Німеччині, пояснює бельгійський адвокат Ван Рой:

«До цього було дві причини для розлучення. Перша – це доведена негідна поведінка другої половини, наприклад, зрада. Ще одна – коли подружжя не живе разом протягом щонайменше двох років. Нове законодавство усе значно спростило», - відзначає юрист.

За його словами, принцип вини зберігся, але період роздільного життя скоротився до одного року. Крім того, той, хто хоче знову стати вільним, має лишень двічі засвідчити в суді відповідне бажання.

Щоб якось навести лад у цьому питанні, міністри юстиції країн ЄС нещодавно домовилися про необхідність якихось спільних норм. Ван Рой скептично оцінює таку перспективу:

«У Словенії, Італії, Німеччині та Швеції діють зовсім різні системи, які створювалися протягом століть. Я не думаю, що найближчими роками можлива якась уніфікація. Це потребує часу».