Росія: справа "ЮКОСА" і стримана реакція Заходу

Окремі німецькі газети продовжують аналізувати події в Росії, де залишається під арештом колишній голова нафтового концерну "ЮКОС" Михайло Ходорковський. Так видання Frankfurter Rundschau звертає увагу на досить стриману реакцію на цей скандал країн Заходу:

Якщо держава сильна, це не може бути погано для бізнесу. Очевидно, так думає більшість економічних і політичних партнерів Росії. Переслідування керівництва концерну "ЮКОС" доводить тим, хто так думає, одне: держава здатна діяти. Держава в даному випадку означає Володмир Путін і його "вертикаль влади", тобто організація важливих рішень згори. Для країн стабільної демократії тенденція до посилення держави в Росії, явно, не стала приводом для здивування або навіть критики. Навіть випад проти Фонду Сороса, чиїм представництвом наприкінці минулого тижня цікавилася прокуратура, не привернув уваги світових лідерів. Фонд Сороса збирається передати свої ініціативи з підтримки в Росії громадянського суспільства організації Михайла Ходорковського...,

пояснює Frankfurter Rundschau і веде далі:

Подвійний удар проти непопулярних супербагатіїв, які до того ж займалися політикою, ще не означає кінець того, що в Росії можна назвати демократією. Але він підтверджує тенденцію "путінізму" - керувати й контролювати. Щоправда, європейські політики сказали російському президенту пару критичних слів, коли зустрічалися з ним минулого тижня в Римі. Водночас авторитарний голова італійського уряду Сильвіо Берлусконі його голосно похвалив, за що потім зазнав критики на європейському рівні. На індивідуальному рівні усе це цікавить менше, доки канцлери, прем"єри й голови урядів бачать у Путіні друга й розуміють його. Крім того, Путіну вдається зробити з себе незамінного союзника у боротьбі з тероризмом. Війну в Чечні він подає в контексті міжнародних подій. Після терактів 11 вересня 2001 року на Заході йому більше ніхто слова поперек не скаже, -

зауважує Frankfurter Rundschau і продовжує:

Перший випадок стався в Берліні. Після промови в бундестазі й двосторонніх переговорів канцлер Ґергард Шредер заявив, що тепер проблему прав людини треба розглядати дещо інакше. А те, що президент США вибачив своєму російському колезі спротив війні в Іраку, пояснюється також і економічними інтересами. Якщо хазяїн Кремля править жорстко, його називають сильним керівником, який гарантує стабільність. Така політична сила може гарантувати й стабільність закордонних капіталів... і забезпечити гру за правилами. З такої точки зору, процес відбору за приципом "хороший олігарх - поганий олігарх" - це внутрішня спрва Росії, так само, як і війна в Чечні, або ж контроль за мас-медіа. Втручатися - означає бути готовим до економічних втрат. Утім не робити цього - означає теж саме, - наголошує Frankfurter Rundschau.

До іншої теми. Німецькі газети багато пишуть про останні події в Іраку, де в середу від теракту в місті Ен-Насирія загинули близько 20 італійців. Видання Suedwest-Presse з міста Ульма зазначає:

Міняються місця, міняються цілі, міняється число жертв. Але залишається проблема, швидкого вирішення якої не існує. Протидіяти терористам-камікадзе не допоможе ні збільшення військової присутності, ні посилення ролі ООН. Чи допоможе якнайшвидша передача влади іракцям? Можливо, але це маловірогідно. Члени перехідного уряду напевно матимуть репутацію маріонеток США. Не дуже віриться навіть у те, що вільно обраний уряд зміг би покращити ситуацію...І все ж таки треба якнайшвидше передати владу іракцям. Не тому, що це б вирішило усі проблеми, а тому, що немає альтернативи, - пише Suedwest-Presse.

Схожої думки дотримується Westdeutsche Allgemeine Zeitung з Ессена:

Слушно було б створити в Багдаді перехідний уряд із широкими повноваженнями, який би передав самим іракцям більше відповідальності в галузі безпеки. Це теж не гарантує швидкого успіху, але іракські солдати, іракські поліцейські й політики мають у порівнянні з американцями стратегічну перевагу: вони не іноземці й не окупанти, - читаємо у Westdeutsche Allgemeine Zeitung.

Тему продовжує берлінська газета Die Welt:

Попри окремі суттєві успіхи, Сполученим Штатам у Іраку досі не вдалося реалізувати принаймні мінімальну частину того, про що вже кілька тижнів говорить президент Буш. Поки президент підносить демократію, яка має з"явитися в Іраку завдяки довготривалій допомозі Америки, міністр оборони Рамсфелд оголошує про масштабне скорочення війська в наступні місяці. Поки Білий дім прагне передати питання безпеки добре підготовленій іракській поліції, іракські сили безпеки повідомляють про двотижневі прискорені курси. Так не можна досягти стабільності. Навпаки, прірва між риторикою і реальністю тільки надає наснаги терористам у їхніх намірах вигнати іноземців з Іраку, - вважає Die Welt.

Огляд преси підготував Роман Гончаренко.