До ЄС без обмежень

Ніку волів би ліпше залишитися у себе на батьківщині, в Румунії. 25 років він працював електриком на підприємстві, яке колись було державним, а потім його перекупив іноземний інвестор. В останні кілька років багато з його колег позбулися роботи. 45-річний Ніку жодного разу не потрапляв під скорочення. "Але через нестачу персоналу мені доводилося працювати у дві зміни. Я так втомлювався, що навіть за кермом не міг боротися зі сном", - розповідає Ніку (прізвище він попросив не розголошувати).

Урешті-решт він таки втратив роботу. Ніку займається своєю професією вже понад 20 років. Але щоб знайти собі місце у приватному секторі або, наприклад, відкрити власну справу, він має піти на курси підвищення кваліфікації, які коштують приблизно тисячу євро. Це удвічі більше за середньомісячну зарплатню в Румунії.

Цю суму безробітний Ніку повинен оплачувати з власної кишені. "Я не знаю, як далі фінансувати навчання доньки", - каже 45-річний електрик. Тому Ніку замислився про те, аби 2014 року поїхати на заробітки до Західної Європи, де він міг би знайти місце на будівництві або в сільському господарстві. Проте Ніку не впевнений, що зважиться на цей ризикований крок, адже побоюється, що за кордоном його будуть експлуатувати.

З 1 січня 2014 року набуває чинності скасування обмежень на обрання місця проживання та роботи в ЄС для громадян Румунії та Болгарії. "Але ніхто не сидить на валізах", - запевняє Свен-Йоахім Ірмер, керівник бюро фонду Конрада Аденауера в Румунії та Молдові. На його думку, багато громадян ЄС шукають місця для роботи або навчання в іншій країні. Це нормальний процес, і ніякого "напливу приїжджих", якого побоюються європейські ЗМІ, у 2014 році не очікується, вважає експерт.

Легальна робота за кордоном – для болгар та румунів не новина

Румунія та Болгарія приєдналися до Євросоюзу 2007 року. Новації щодо працевлаштування в країнах ЄС, які починають діяти з 1 січня 2014 року, стосуються працівників із низькою кваліфікацією. Тепер вони зможуть шукати постійну роботу.

Що ж до фахівців високої кваліфікації, то для них свобода пересування діє вже давно. Те саме стосується і членів їхніх родин, а також осіб, які їдуть до інших країн ЄС навчатися.

Точних даних про те, скільки громадян Румунії планують у 2014 році приїхати на роботу до західноєвропейських країн, поки що немає. Організація економічного співробітництва і розвитку (OECP) підрахувала, що понад три мільйони румунів нині вже мешкають за кордоном.

У Болгарії Інститут громадської думки Afis проводив дослідження щодо міграційного потенціалу громадян. Згідно з даними опитувань, близько 17 відсотків болгар віком від 15 до 55 років (близько 400 тисяч осіб) розглядають для себе можливість трудової міграції до інших країн ЄС у 2014-му. У цьому немає нічого нового – у 2008 році поїхати на заробітки хотіла п'ята частина громадян Болгарії.

Дітер Еммерт, який очолює болгарську філію німецької фірми Grammer, припускає, що добрі шанси на німецькому ринку праці є у технічних спеціалістів та інженерів. "Німеччина виходить з рецесії і терміново потребує робочої сили", - зауважує менеджер. А досвід, якого набудуть болгарські фахівці у Німеччині, "пізніше буде дуже корисним для становлення болгарської промисловості". "Питання лише в тому, як Болгарія зможе потім переконати своїх громадян повернутися на батьківщину", - каже Еммерт.

Цим питанням займається громадська діячка Міла Натудова. Вона проходила стажування в галузі менеджменту в США, і, повернувшись, організувала спільноту "Там і тут". Так зветься спілка болгар, які отримали освіту за кордоном. За словами Натудової, болгарські студенти, які повертаються на батьківщину після завершення європейських вишів, почуваються розчарованими через бюрократію, обмеження кар'єрних можливостей та низьких зарплат. Це має змінитися, якщо Болгарія хоче стати привабливою країною для кваліфікованих фахівців. "Водночас наші опитування свідчать про те, що дедалі більше людей після навчання за кордоном прагнуть повернутися до Болгарії", - каже Надутова.