1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Рятувальний „Білий круг” жертвам злочинів

Лілія Льовен12 жовтня 2006 р.

„Weißer Ring”, або „Білий круг” – так називається єдина в Німеччині громадська організація, що надає допомогу жертвам злочинів. Цього тижня їй виповнилося 30 років. За цей час роботи в „Білого круга” стало не менше, адже в Німеччині все ще сотні тисяч осіб щороку стають жертвами різних злочинів.

https://p.dw.com/p/AO7B
Фото: picture-alliance / dpa

Коли переслідують злочинців, то, як правило, більше нема кому попіклуватися про жертв їхніх злодіянь. Саме ця думка була головною для 17 ініціаторів створення „Білого круга”. Ті, хто постраждав у результаті злочину, переважно залишаються сам на сам зі своїм горем. Коли зловмисників спіймано й справу передано до суду, то обвинувачених так чи інакше забезпечують адвокатом. Жертві ж доводиться завжди самій шукати собі захисника. Саме з цією проблемою найчастіше звертаються до організації „Білий круг”. Крім цього, жертви злочинів, як правило, пережили сильний шок і їхню психіку надовго травмовано. Більшість з них потребує допомоги психотерапевта, але часто достатньо й простої розмови, щоб трохи додати мужності жити далі, каже Йорґ Бек, який керує регіональним відділенням „Білого круга” в Бонні:

„Спочатку я говорю з ними по телефону, розпитую про вік, походження, умови життя, намагаюся дізнатися, де вони живуть і отримати номер телефону. Далі запитую, не вдаючись до деталей, що, власне, трапилося”.

Йорґ Бек опікується у Бонні та його передмістях долями людей, які стали жертвами злочинів:

Типові випадки – це фізичне насильство, насильство й конфлікти в родинах, але й прості крадіжки. Опікуємося ми й людьми похилого віку, які постраждали в результаті шантажу чи зазіхань на їхню спадщину”.

„Білий круг” передусім може попіклуватися про адвокатів для судових процесів і допомогти знайти психотерапевта. Це, так би мовити, базова допомога, яку надають швидко й без бюрократичних затягувань. Якщо жертвами злочинів стають діти чи молоді люди, то їм допомагає відійти від думок про скоєне, як правило, зміна обстановки. Для людей, які є жертвами переслідувань і змушені з цієї причини змінити місце проживання , „Білий круг” оплачує переїзд. Загалом організація підтримує фінансово щороку до 15 тисяч осіб, каже Йорґ Бек і веде далі:

„Окрім цього ми допомагаємо ще й в таких випадках, коли треба влагоджувати ті чи інші справи в установах: подавати заяви, оформляти документи. Це, звісно, вже не фінансова допомога, але така підтримка теж дуже важлива”.

„Білий круг” створили 1976 року. За 30 років існування організація розрослася й має нині 400 представництв у Німеччині. Кошти на фінансування роботи збираються з передусім з приватних пожертв, але надходять і з деяких грошових штрафів. Дуже важливою є однак і робота добровольців, яких у „Білого круга” є понад дві з половиною тисячі. Один з таких добровольців – Дитріх Ґауде. Він розповідає, що коли почув, що „Білий круг” розшукує співробітників на добровільних засадах, то одразу вирішив допомогти:

„Як на мене, то це дуже важливо допомагати людям, які в біді й терміново потребують підтримки. Це поза сумнівом краще, ніж піклуватися щодня про рівно підстрижений газон у своєму садку”.

67-літній Дитріх Ґауде працює вже три роки в „Білому кругі”. Як для всіх добровольців, робоче місце для нього – це його власний дім, адже спочатку для роботи достатньо лише телефону. Досить часто йому доводиться відвідувати жертв злочинів у них вдома. Багато з випадків так ніколи не вдається забути, розповідає Дитріх Ґауде:

„Приміром, випадок з однією дівчиною, яку побили прямо на робочому місці. Вона так постраждала в психічному плані, що вже впродовж місяців перебуває на лікарняному. Я підшукав для неї психотерапевта, возив її до лікарів. А завдяки „Білому кругу” нам вдалося навіть отримати грошову допомогу для неї, бо зарплату вона вже не може отримувати”.

Роботи в „Білого круга” залишається вдосталь, хоча за 30 років вже вдалося багато що досягти, каже Йорґ Бек:

„Якби перераховувати все, що ми зробили, не вистачило б жодного ефірного часу. Але можу сказати, що нам вдалося розбудувати організацію, яка є прикладом для багатьох наших послідовників в інших країнах. Зрештою ж ми виконуємо завдання, яким за великим рахунком мала би опікуватися держава. Але в неї немає на це ні коштів, ні часу, ні кадрів”.

Йорґ Бек каже, що на майбутнє бажав би, щоб у його організації було поменше роботи. І щоб люди в Німеччині з більшим розумінням ставилися до проблем жертв злочинів.