Французи розчаровані

Святкувати він не хотів би. На момент першої річниці з часу перемоги на виборах президент Франції Франсуа Олланд перебуває у вільному падінні. У травні 2012 року французи проголосували за зміни. Сподівання тоді були величезними. Утім, через рік, маючи рекордний рівень безробіття, багато жителів країни обурені за невиконані обіцянки.

Алан, якому близько сорока з гаком років, називає себе розчарованим. "Олланд потребував голосів лівих для своєї перемоги і декларував політику лівого спрямування". Нині ж відбувається все навпаки, переконаний чоловік, адже "чимало законодавчих планів не несуть переваги для працівників".

Безпорадний керівник на чолі держави

Соціально справедлива республіка, рішуча боротьба з економічною кризою і насамперед кінець, як вважали у багатьох регіонах, недолугого президентства Ніколя Саркозі, - за все це виступав соціаліст Олланд. Нині ж він застряг у нерішучості - у шпагаті між закликом до більш соціальної держави, чого вимагає ліва партійна база, і тиском реформ з боку Європи.

Так само і його "чистий" імідж зазнав змін, наблизившись до образу безпорадного керманича на чолі держави, адже по його уряду вдарив скандал з ухилянням від податків міністра з бюджету Жерома Каюзака.

"Франсуа Олланд обіцяв нам, що буде нормальним президентом. Але він ненормальний. Він занадто далекий від нас", - каже Колетт, котра вже протягом 15 років перебуває у партійних лавах соціалістів. Вона б охоче запросила Олланда на вечерю, щоб нагадати йому про великі виклики його президентства.

Обабіч важливих тем

"Ми дуже багато дискутували про гомосексуальний шлюб, - каже Колетт і запитує, - а що з рештою питань?". На її переконання, є набагато важливіші речі. Наприклад, реіндустріалізація країни. "Ми досягнемо цього лише за меншого рівня економічного патріотизму в Європі", - каже жінка. Утім, жодних дій уряду в напрямку багатьох важливих питань вона не бачить.

Кількість недотриманих обіцянок Олланда справді дуже велика. Драма працівників металургійної промисловості в північнофранцузькому Флоранжі, де сталеливарні печі остаточно зупинили після тривалої тяганини з власником ArcelorMittal, сколихнула французів по всій країні. Податок для багатіїв на 75 відсотків, через який було так багато галасу, зупинений Конституційним судом, став чимось на кшталт символу дилетантства уряду.

В обіцянку змінити показники безробіття до кінця 2013 року вже ніхто з виборців не вірить. Майже нечутно з боку французького уряду пролунало й "ні" вимозі Німеччини дотримуватися жорсткого курсу економії. Те, що все зійшло нанівець, французький міністр з питань Європи визнавати не хоче. "Ми знаємо, що Париж і Берлін дотримуються різних точок зору. Але це нам не перешкоджає говорити і просуватися уперед, зокрема, шляхами французьких рішень", - сказав Т'єррі Репентін в інтерв'ю радіо RFI, згадавши податок на фінансові трансакції. "Не мадам Меркель боролася за нього, і не Саркозі, а Франсуа Олланд. Треба покласти край уявленням, що Німеччина вирішує за всіх інших", - заявив французький політик.

Чари розвіялися

Тим часом Франція борсається у песимізмі. Впливова газета Le Monde на двох сторінках за допомогою різноманітних графіків і таблиць показала, наскільки поганими є настрої французів і ситуація в країні. Політолог Олівер Рюкван вважає, що президент тепер має діяти більш переконливо. "Ще Жак Ширак сказав, що у політиці важить не правда, а сприйняття людей. Тому президент має насамперед попрацювати над своєю комунікацією", - каже політолог. За його словами, главі держави варто почати пристрасний діалог з країною.

За цей рік між Олландом і його виборцями виросла прірва, наголошують оглядачі. Три чверті французів негативно оцінюють політику свого президента. Такого ще не було, навіть у часи перебування при владі Ніколя Саркозі, чия невгамовна активність була повною суперечністю повільності Олланда.