Самотні діти Молдови

Ольга, Сабрина і Кароліна три роки жили самі. Тим часом їхня мати працювала доглядальницею за старими в Італії. Спати жінці доводилося у коридорі на розкладачці. У фотоальбомі "Країна без батьків" фотограф Андреа Діфенбах розповідає про дітей і батьків з Молдови, які живуть у розлуці.

Найстарша донька Ольга "перебрала на себе роль матері, робила сир, випікала хліб і дбала про те, аби молодші сестри навчалися у школі", - пригадує Андреа Діфенбах. Вимушена самостійність цих дітей дуже схвилювала фотографку з німецького Вісбадена.

Так каже Кароліна, маленька сестричка Ольги, майже щоразу, коли телефоном спілкується з мамою. "На перший погляд, діти добре справляються із ситуацією", - каже Діфенбах. "Але такі сім’ї, як ця, насправді розірвані. Наслідки цього, імовірно, буде відчутно років за 20, коли діти будуть дорослими".

Батьки Каталіни також працюють закордоном. Але їй пощастило: бабуся переїхала до неї із сусіднього села. У Молдові розірвані чимало сімей. За даними Світового банку, майже чверть населення країни працює за кордоном. Чимало заробітчан працюють нелегально.

Батьки регулярно надсилають передачі дітям. Чого тільки у них не буває – і попкорн, і просте яблуко з італійського супермаркету. "Вони, певно, хоч і не такі смачні як свіжі молдавські яблука, але ж нерідко такі посилки – єдина можливість батьків засвідчити свою любов", - зауважує фотографка з Німеччини.

Людмила, яка прибирає у будинках шести італійських господарів, довгих сім років не бачилася зі своїм сином Славеком. Через свій нелегальний статус багато батьків не можуть відвідувати своїх дітей. Адже на кордоні їх спитали би про документи. Сьогодні у Людмили вже є дозвіл на перебування в Італії і вона змогла забрати сина до себе.

Аби прогодувати дітей у Молові, Олена і Ваня збирають кавуни в Італії. Вони дзвонять дітям щодня. Коли йде дощ, роботи в них нема – так само як і заробітку. Поневіряння батьків Андреа Діфенбах також не залишила поза увагою.

"Мені хотілося би, аби люди у Західній Європі через мої світлини замислилися над тим, чи не залишилися часом у їхньої прибиральниці вдома діти, яким життям вона взагалі живе", - каже Діфенбах. "Батьківська любов має бути зрозуміла кожному", - додає вона.

Батькам, долю яких зобразила Андреа Діфенбах, не залишалося нічого іншого, окрім як бачити своїх дітей лише на фотографіях. Їхати на заробітки змушує нужденність. "Вони не знали, як купити дітям шкільне приладдя на наступний навчальний рік", - ділиться враженнями фотографка. Як і Україна, Молдова - одна з найбідніших країн Європи. Середня зарплатня тут не перевищує 200 євро.

За проект "країна без батьків" Андреа Діфенбах була відзначена у Німеччині премією журналістської мережі n-ost, яка спеціалізується на висвітленні подій у Східній Європі. "Це фотографії, які показують наслідки поглиблення прірви у рівні життя між регіонами Європи. Зроблено це без штучного пафосу і саме тому – дуже переконливо", - каже член журі Ларс Бауерншмітт.

Андреа Діфенбах представила свій фотоальбом і в Молдові. "Чимало людей там здивувалися, наскільки важко насправді живеться їхнім родичам за кордоном. Адже про життя "заробітчан" вони знали лише те, що розповідали їм посилки з продуктами та одягом", - каже фотографка. Німці нині мають нагоду побачити її роботи у міському музеї Вісбадена.