Справа Гонгадзе: ПАРЄ критикує генпрокуратуру України

Серед українських політиків і чиновників, які побували у Страсбурзі під час пленарного засідання Парламентської асамблеї Ради Європи, цього разу був і Генеральний прокурор Святослав Піскун. Сталося так, що засідання відбулося без його активної участі, а за справу Гонгадзе наступного дня після від’їзду зі Страсбургу генпрокурора, довелося „віддуватися” спікерові Верховної Ради Володимиру Литвину. Голові українського парламенту ставили незручні запитання парламентарі Ради Європи. Тоді як Піскун у Франції офіційно спілкувався лише не тему реформи прокуратури України. Складної розмови про хід розслідування справи про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе Святослав Піскун уникнув лише тому, що до Страсбургу з поважних особистих причин не змогла прибути уповноважена Ради Європи у цій справі німецька депутатка пані Сабіне Лойтгойзер-Шнарренбергер. Ми зв’язалися із уповноваженою телефоном і розпитали її про її бачення стану справ з розслідуванням справи Гонгадзе.

- Пані Лойтгойзер-Шнарренбергер, якби Ви змогли потрапити цими днями до Страсбургу, Ви зустрілися би з генпрокурором України?

„Я хотіла би у Страсбурзі зустрітися зі Святославом Піскуном і влаштувати йому перехресний допит у правовому комітеті. На мою думку, він недостатньо робить для того, аби з’ясувати, хто ж насправді був замовником убивства Гонгадзе.”

Що Ви хотіли сказати Святославу Піскуну під час зустрічі?

„Я би висловила свої недвозначні критичні зауваження і закликала би його співпрацювати з американською стороною у формі надання Україні офіційної правової допомоги, яка полягала би у незалежній і остаточній експертизі плівок Мельниченка, оскільки ці плівки, рівно як і можливі свідчення колишнього майора, мають вирішальне значення для розкриття вбивства Гонгадзе. Досі Піскун не зробив цього. Він намагається подати ситуацію в іншому світлі, але насправді йдеться про необхідність запиту з боку української прокуратури про правову допомогу Сполучених Штатів”.

Тобто Ви надаєте „плівкам Мельниченка” вирішального значення у розслідуванні справи? Чи можливе, на Вашу думку, залучення його свідчень до справи? Чому екс-майор не дає таких свідчень?

„Мельниченко боїться за безпеку своєї родини, а також побоюється перекручення даних ним свідчень. Є можливість у співпраці зі Штатами йти шляхом надання Мельниченку гарантій безпеки і неупередженого аналізу його свідчень. Проте українські прокурори не бажають іти цим шляхом. Той факт, що преса рясніє негативними повідомленнями про Мельниченка грає на руку Генеральній прокуратурі, яка прагне дискредитувати екс-майора. Є спроби представити його у світлі ледь не співучасника якоїсь злочинної змови, а не як людину, яка вирішально долучилася до того, аби про вбивство журналіста взагалі заговорили”.

- Ви підтримуєте постійний контакт зі Святославом Піскуном? Як ви оцінюєте ефективність Вашої співпраці?

„Я мала численні розмови з Генеральним прокурором. Я регулярно звертаюся до нього письмово, телефоную до нього, користуючись допомогою перекладача. Я постійно наголошую пану Піскуну, що я готова, як доповідач Ради Європи, виступити незалежним посередником і сприяти повноцінному розкриттю справи, включно із замовниками вбивства. Мушу бути відвертою: ці розмови формально хоча і є дуже привітними, але я доходжу висновку, що пан Піскун не готовий до жодної співпраці. Гадаю, це ускладнює розкриття справи і вимушена сумніватися у тому, що українська прокуратура справді зацікавлена у повному розкритті цього злочину”.

- Чи є, на Вашу думку, політичний спротив розкриттю замовників вбивства журналіста?

„Безсумнівно, є політики, які не зацікавлені у повному розкритті вбивства Гонгадзе. В цьому контексті згадується зокрема спікер українського парламенту. Чим більше політика ускладнює просування справи, тим більше Піскуну вартує не займатися саморекламою у Страсбурзі, а робити реальні кроки для розкриття справи Гонгадзе. Не однобокого, а повноцінного розкриття”.

- Чимало людей в Україні, зокрема деякі журналісти і оглядачі дотримуються думки, що під час „помаранчевої революції” для того, аби уникнути кровопролиття верхівці режиму Кучми було дано гарантії недоторканості. Чи могли би Ви припустити, що справа Гонгадзе могла стати частиною таких домовленостей?

„У мене стосовно цього питання немає достовірної інформації. Мені відомі такі версії і я можу припустити, що в переломній політичній ситуації, яка склалася в Україні в період „помаранчевої революції” нічого не можна виключати. Однак я не думаю, що уряд нині ставить якісь перепони на шляху розслідування справи Гонгадзе. На мою думку, тут прокуратура веде свою гру. Прокурори тягнуть час, сподіваючись на те, що ця справа потроху піде у забуття. Я хочу нагадати, що Рада Європи в жодному разі не зніме моніторингу з цієї справи. Ми не відмовимося від свого мандату, допоки справу не буде розкрито остаточно і замовники вбивства Георгія Гонгадзе не будуть притягнені до суду. Ми будемо тиснути доти, доки не буде встановлено істини”.

- Що ви думаєте про наміри Генеральної прокуратури передати справу Гонгадзе до суду вже цього року, висунувши звинувачення кільком міліціонерам? Чи не вважаєте ви цей крок завчасним, з огляду на відсутність інформації про замовників?

„Я не бачу підстав не передавати до суду справу утримуваних під вартою міліціонерів. Однак процес над ними від самого початку має бути процесом над виконавцями. За жодних обставин не можна закрити в такий спосіб питання про замовників убивства”.

Перебуваючи у Страсбурзі, генеральний прокурор України Святослав Піскун висловився за те, аби контроль за розслідуванням справи Гонгадзе було передано іншому комітетові ПАРЄ. На думку Піскуна, голова правового комітету Сергій Головатий як український політик має упереджене ставлення до справи. Що Ви можете на це сказати?

„Панові Піскуну я би порадила утриматися від такого роду висловлювань. Пан Головатий є міжнародно визнаним фахівцем з правової політики. Він є людиною з незалежними поглядами і він ніколи жодним чином не був втягнутий у те, що ми можемо уявити собі під режимом Кучми. Я би бажала, аби пан Піскун більше співпрацював з такими компетентними правниками як Головатий, які мають чітке уявлення про те, як має виглядати правова держава. Я би просила генпрокурора поважати зусилля тих людей, які докладаються до того, аби пролити світло на темні діяння, що коїлися за часів Кучми. Пан Піскун помиляється у тому, що бачить ворога в особі пана Головатого”.

- Пані Лойтгойзер-Шнарренбергер, як Ви у майбутньому плануєте відслідковувати розслідування вбивства Георгія Гонгадзе?

„Звісно, як тільки це знову стане можливим, я буду активно використовувати свій мандат у цій справі. З кожної нагоди, особисто або публічно, ставити панові Піскуну ті запитання, які виникають у мене і моїх колег. Це стосуватиметься і тих очевидних упущень і недопрацювань у слідстві, яких припускається прокуратура. Панові Піскуну не слід розраховувати на те, що Рада Європи втратить свій інтерес до розкриття справи Гонгадзе”.

- Отже, підсумовуючи нашу розмову хочу ще раз попросити Вас перелічити ті кроки, яких очікує від Генеральної прокуратури України Рада Європи.

„По-перше, це незалежна експертиза плівок Мельниченка. По-друге, звісно, допит Мельниченка як свідка. Але на території третьої країни, де екс-майорові буде надано гарантії безпеки, де не буде загрози затримання його українськими правоохоронними органами. Зрештою, потрібно зробити останню і остаточну експертизу останків знайденого тіла. Необхідно з абсолютною точністю встановити, що саме було заподіяно загиблому. Отже, потрібно поряд з усіма вже здійсненими експертизами зробити остаточне дослідження, аби встановити ідентичність тіла. Гадаю, генпрокуратура має направити додатковий запит до інституту Макса Планка у Мюнхені, де проводилася остання експертиза. Без цього у подальшому слідстві не обійтись”.