Страта Саддама не примирить Ірак

Головною темою в коментарях європейських газет є страта колишнього іракського диктатора Саддама Хусейна. Його повісили у суботу й поховали на батьківщині в Тікріті у неділю. Італійська газета Corriere della Sera звертається спочатку до характеристики самого судового процесу:

Процес у справі Саддама та його вирок мали, за планами американців, довести й узаконити народження демократії в Іраку. Екс-диктатор Іраку не мав права померти у власному ліжку, як нещодавно колишній чилійський деспот Піночет. Метою було ледь не національне душевне очищення в ході процесу, який вели іракці проти свого гнобителя. Насправді все вийшло інакше. Мінялися судді, погрожували адвокатам, всі внутрішні іракські конфлікти також знайшли своє відображення у судовому процесі проти Саддама. Задекларований експорт демократії вкотре виявився справжнім провалом, - зазначає Corriere della Sera.

Цю думку продовжує в своєму коментарі французьке видання Le Monde:

Американський президент Джордж Буш не знає, чому він повинен залишати 140 тисяч своїх солдатів в Іраку, як не знає він і того, як йому їх звідти повернути. Він назвав страту Саддама „важливим етапом на шляху Іраку до демократії”. Може, це його розуміння демократії. Але воно не відповідає нашому, - пише Le Monde.

Більшість європейських газет у зв’язку зі стратою Саддама Хусейна наголошують на своєму негативному ставленні до смертної кари як такої. Приміром, у німецькій Express читаємо:

Страта була і є варварським актом. Ув’язнення на все життя було б єдино справедливою карою для колишнього тирана. За таких умов про Саддама колись забули б. Нині ж є небезпека, що його сприйматимуть як мученика старі та нові прихильники, в такий спосіб наділяючи посмертною і незаслуженою честю. Так деспот може стати й після своєї смерті свого роду політичною бомбою вповільненої дії, яка колись ще зможе вплинути на хід історії, - вважає німецька газета Express.

Ще одна німецька газета, Bild, пише, що навіть найзатятіші противники смертної кари жалкують з приводу страти Саддама Хусейна, який сам все своє життя сіяв смерть:

Чверть століття тому він через вбивства прийшов до влади. Як свого часу Гітлеру, Саддаму також було зрозуміло що втративши владу, він сам має втратити життя. Але радості чи полегшення після його страти відчути вдасться мало кому по-справжньому, бо смерть Саддама не вирішить жодної з проблем, які виникли в результаті міжнародної інтервенції проти нього. Ні Ірак, ні решта світу не перетворяться на безпечне місце, як обіцяв колись американський президент Джордж Буш. Іракська трагедія триває. І вона ще забере багато життів – як в Іраку, так і за його межами, - пророкує Bild.

Британська газета The Daily Telegraph пише у продовження цієї думки:

Знищення Саддама Хусейна може й втамує спрагу іракців до помсти. Але вона не змінить нічого в рішучості протиборчих сунітських і шиїтських мусульманських груп, які прагнуть досягати своїх політичних цілей насильницьким шляхом. Вони нехтують тими конституційними й демократичними рамковими умовами, які так важко намагаються створити в Іраку. Найкраще, що можна очікувати від смерті Саддама, це те, що вона наділить нарешті іракський уряд вірою в себе й свої можливості приборкати тривале повстання в країні. Якщо йому це не вдасться, це матиме катастрофічні наслідки як для Іраку, так і для всього регіону, - наголошує британська The Daily Telegraph.

І на завершення – коментар румунської газети Evenimentul Zilei, яка пише, що румуни занадто мало знають про ЄС, членом якого стали з нового року:

Ми вступаємо До Євросоюзу з неймовірним дефіцитом інформації. Нам так мало відомо, що ми навіть неспроможні ставити правильні питання з цієї теми. (...) Нам відомо тільки, що вступ до ЄС принесе зміни – як на краще, так і на гірше, але ми не знаємо, що саме буде добре, а що – погано. Ми братимемо участь у грі, правил якої не знаємо, але застосовувати повинні, - читаємо в румунській Evenimentul Zilei.