Студентські будні: «Німці завжди щось критикують, а українці більш релаксовані»

«Джонні», як називають його друзі та однокурсники, саме завершує свій перший семестр в Україні. Отримавши у Берліні ступінь бакалавра, хотів продовжити навчання в Україні, де у нього багато друзів. Дослухавшись до численних порад, вирішив вступати до «могилянки». Під час вступу 27-річний німець здивував викладачів своїми знаннями української. Мовою він оволодів за півроку на курсах у Києві. «Університет мені взагалі подобається. Я в цілому позитивно здивований. Найбільша частина викладачів професійно компетентні. Семінарські групи маленькі, і навіть на лекціях буває присутні лише 20 людей. У нас у Німеччині трапляється, що і 200. Тому тут ця невелика кількість людей створює хорошу атмосферу навчання. І можна ефективно і безпосередньо спілкуватися, вести академічні дискусії», - порівнює Джонатан.

Єдине, що не подобається студенту – система триместрів, яка діє в академії. За словами Джонатана, надто часто доводиться писати тести і складати іспити, отже залишається мало часу на самостійну наукову роботу. Однак цю проблему в університеті вже побачили і незабаром обіцяють перейти на семестри.

«В українських викладачів краще з почуттям гумору»

На дозвіллі нудьгувати теж не доводиться, каже німець. Вільний час він проводить так само, як і в Німеччині – часто ходить у кіно або на пиво з друзями. Джонні дуже подобається більш спокійне, практичне ставлення українців до навчання, а також стосунки між студентами і викладачами у «могилянці». «Німецькі студенти, особливо політологи, більш критичні. Вони завжди щось критикують, особливо викладачів. Тут, мені здається, майже ніхто відкрито не критикує викладачів. У Німеччині викладачі не знають майже жодного студента. Тут викладач має трохи більше значення. Оскільки групи менші й усі один одного знають. Через це і тепла атмосфера. Що мене особливо вражає – те, що викладачі, навіть дуже серйозні, мають набагато більше почуття гумору. І буває, що все заняття можуть просміятися. У Німеччині такого не буває», - зізнається студент.

Серед недоліків Джонатан називає те, що в Україні погане наповнення бібліотек науковою літературою. Ще одна проблема: Джонні не розуміє російської. Але коли доводиться працювати з російськомовними текстами, німцю допомагають однокурсники.

«Погано, що студенти не мають вибору»

Як би не подобалося Джонатану навчатися в Україні, він зізнається: повністю вищу освіту він би в цій країні як німець не отримував. Адже й на батьківщині важливо набути університетського досвіду.Так само й українським студентам він радить частину навчання провести закордоном - це не лише знання, але й життєвий досвід.

Найбільшу перевагу німецької вищої освіти Джонатан вбачає у значно більших можливостях вибору окремих курсів в рамках навчальної програми. Натомість в Україні майже всі курси є обов’язковими, нарікає німець. Але поєднання освіти у Німеччині і в Україні він називає цілком вдалим експериментом. Найголовніше для нього – досвід. «Я півроку навчався в Чехії, проходив практику у Парижі і думаю, що найкраще – це отримувати багато досвіду і бачити багато боків світу чи принаймні різних університетів», - каже Джонатан.

Найцінніший досвід життя в Україні, зауважує Джонні, знайомство з іншими життєвими реаліями, з іншим менталітетом. В українцях він дуже цінує почуття гумору і вміння веселитися. "Німецькі студенти-політологи або соціологи постійно дискутують про те, як змінити світ на краще. Українські студенти на все дивляться простіше. Вони більш релаксовані", - порівнює Джонатан Віддер.

Автор: Євген Тейзе

Реадктор: Леся Юрченко