1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Судді вирішили: після 22.00 грати у футбол заборонено

10 червня 2010 р.

Жителі прилеглих до стадіону будинків у німецькому місті Падерборн звернулися до суду через те, що футбольний матч тривав і після десятої вечора. Прихильникам спокою вдалося досягти часткової перемоги.

https://p.dw.com/p/Nnjb
Фото: dpa

Жителі західнонімецького містечка Падерборн майже нічим не відрізняються від інших німців. Вони теж є затятими вболівальниками, але лише до десятої вечора: в цей час місто починає готуватися до сну, а гучні крики й свист, що доносяться з поля, порушують спокій. Саме це й стало причиною суперечки, яка от уже не один місяць триває навколо гри між командами другої бундесліги - спортивним клубом «Падеборн» і білефельдською «Армінією». Справа дійшла навіть до суду.

Річ у тому, що свого часу дозвіл на будівництво стадіону в Падерборні було надано тільки після того, як місто запевнило, що світло на стадіоні щоразу гаситиметься рівно о 22.00 й не пізніше. Так склалося, що матч, який викликав пристрасті, транслювався по телебаченню. Гру розпочали дещо пізніше, аби трансляція могла вписатися у вечірню програму. Відповідно, й фінальний свисток судді пролунав дещо пізніше, і встановлений шумовий бар'єр, звісно, було «пробито».

«Оскільки, на мій погляд, ішлося про подію загальнонаціонального значення, я дозволив як виняток переступити встановлену межу на десять хвилин»,- процитувало інформаційне агентство dpa бургомістра Падерборна Манфреда Мюллера. Насправді футболісти навіть не вичерпали цей ліміт – матч тривав лише на сім хвилин довше.

Однак і цього виявилося достатньо, аби три знервованих жителя прилеглих до стадіону будинків вирішили апелювати до слуг Феміди. Вони поставили під сумнів легітимність дозволу керівника міста. І от цього тижня адміністративний суд задовольнив їхню вимогу. Однак суперечка навколо галасливого стадіону й жителів, які люблять тишу, на цьому не закінчилася. Манфред Мюллер заявив, що оскаржить судове рішення.

Автор: Володимир Медяний
Редактор: Захар Бутирський