Сучасні рабині
24 серпня 2004 р.
Одним із наслідків емансипації в Німеччині стало те, що чимало сучасних чоловіків не можуть знайти собі подругу. Тому багато хто шукає другу половинку за кордоном – через каталог, або ж прямо на місці. Втім коли наречену привозять до Німеччини, велике коханя зникає, а замість нього інколи з”являється справжнє рабство.
”Вони мріють про завжди усміхнених азіаток або інших іноземок, які ще знають, що подобається чоловікам і так далі”.
Леа Акерманн – засновниця міжнародної доброчинної організації Solwodi. Це англійське скорочення від ”Solidarity with women in distress”, що можна перекласти як ”Солідарність із жінками в біді”. Вже кілька десятків років Акерманн допомагає жінкам з усього світу, що потрапили в скрутне становище. Передусім це жінки з бідних країн, що приїхали до Німеччини в пошуках кращої долі. Шлях сюди простий – шлюб із німцем.
Але з таких шлюбів за розрахунком рідко виростає справжнє кохання. У багатьох випадках мрія про ”нове щастя” перетворюється на кошмар – приниження, насильство, нерідко форма сучасного рабства.
Хоча Solwodi має в Німеччині розгалужену мережу консультаційних пунктів, дуже мало жінок-іноземок можуть ними скористатися. Нерідко буває так, що вони з ранку до вечора сидять у зачиненій квартирі. Тому до співробітниць Solwodi звертаються сусіди, розповідає Леа Акерманн:
”Інколи до нас звертаються сусідки, які кажуть: ”Там щось не так”. Ми даємо їм невелички записки, на яких дев”ятьма або дванадцятьма мовами написано, куди і за яким телефоном можна звернутися в разі проблеми. Ми радимо цим сусідками просунути записку в щілину замка. А інколи самі сусідки приводять до нас цих жінок”.
Леа Акерманн давно стала експертом у галузі міжнародної торгівлі жінками, примусової проституції та шлюбного бізнесу. Її організація Solwodi пропонує жінкам не тільки пораду, а й дах над головою. Жінкам, уявлення яких про німецьких чоловіків радикально змінилися, бо ці чоловіки їх зачиняли в квартирах, били й принижували:
”Одна жінка розповіла, що чоловік навіть не торкався її. Він тільки весь час повторював: ”Ти дурна, ти ж нічого не вмієш, ледаща потворо. Вона прожила з ним три роки, а він навіть не знав її імені”.
”Швидка допомога”, яку надає сучасним рабиням організація Solwodi, означає негайно доставити їх у безпечне місце. Якщо треба, то й за допомогою поліції. Втім найбільша мрія Леї Акерманн – допомогти жінкам здобути економічну незалежність, стати на ноги, як вона каже:
”... Якщо вони перебувають тут нелегально, ми намагатимемося зробити все, щоб їм дали хоча б мінімальний офіційний статус. Якщо ж вони ще дуже молоді й хотіли б учитися, ми теж спробуємо допомогти. Якщо ж хтось із жінок захоче повернутися на батьтківщину, побачивши, що в Німеччині у них шансів мало, то в нас і для них є спеціальна програма”.
Жінкам, які хочуть взяти свою долю у власні руки, організація Леї Акерманн надає позики як у Німеччині, так і на батьківщині. Хоча повернення додому не завжди можливе. В окремих країнах ”третього світу” жінок, що вийшли заміж за іноземців, м”яко кажучи, не люблять. Щороку Solwodi доводиться опікуватися долею близько 600 жінок з 80 країн. Головне – бути незалежною від чоловіка, переконана Леа Акерманн, яка бажає цього всім жінкам:
”...Успіх для мене, це коли жінка твердо стоїть на ногах і може сама визначати своє життя, маючи роботу, гроші, час для сім”ї. Коли жінка має перспективу в житті й може дивитися на власне життя позитивно”.