Том Вейтс: ювілей «поета прохолодної самотності»

Впливовий музичний часопис Rolling Stone зараховує Тома Вейтса разом з Джоном Ленноном, Елвісом Преслі та Бобом Діланом до «100 найкращих у світі» співаків рок- і поп-музики. А його глибокий, хриплий голос вважає «найдраматичнішим інструментом поп-музики».

Віскі на сніданок

«Багато хто думає, що я сплю на більярдному столі до третьої пополудні, а сніданок заправляю гарною порцією віскі», - насміхався колись сам Том Вейтс над своїм іміджем. При цьому сам він переконує, що вже 20 років взагалі не п’є алкоголю, а живе щасливим сімейним життям на ранчо поблизу Сан-Франциско, яке ретельно приховує від преси. А коли одну з його композицій намагаються використати для реклами алкогольних напоїв чи автомобілів, то одразу через своїх адвокатів забороняє це робити.

Напередодні 60-річчя відомого виконавця автори ніби змагаються в тому, хто придумає кращу метафору для творчості й особи Тома Вейтса. «Хроністом аутсайдерів» називає його Süddeutsche Zeitung, а Frankfurter Allgemeine пише про нього як про «віртуозного збирача уламків американської мрії». А LA Free Press бачить його на кращому шляху до того, щоб стати «поетом прохолодної самотності».

Голос від дядька

Сам Том Вейтс мало спілкується з пресою, а про своє життя розповідає, ніби почалося воно з народження на задньому сидінні таксі в Каліфорнії. Видно, що співак втомився відповідати на питання про його «шкряботіння» в голосі, тому просто каже, що він у нього від дядька, якому під час операції забули в горлі ножиці.

Коли Том Вейтс розпочав свій творчий шлях на початку 70-их років у нічних клубах столиці хіпі Лос-Анджелеса, він був уособленням того, що вже давно вийшло з моди. Довге волосся, Джимі Гендрікс і косяки – все це було не для нього.

Натомість Том Вейтс носив маленьку борідку й вбирався у пом’яті костюми із секонд-хенду за рогом. Його музичний смак також орієнтувався на минуле, а точніше – на колекцію платівок його батьків. Вони були вчителями й слухали передусім Френка Сінатру, Джорджа Ґершвіна, та джаз 50-их років. «Я бунтував проти бунтарів того часу» - згадує Том Вейтс про своє тодішнє життєве кредо.

Оспівувач нічного життя

Теми для своїх перших композицій музикант знаходив переважно вночі у прокурених барах Лос-Анджелеса. Кажуть, що уривки з цікавих розмов Том Вейтс записував просто на серветках. Його пісні – це мініатюри про нічне життя, розповіді про долю лузерів, повій, та дрібних злодіїв. Композиція Вейтса „Eggs and Sausage“, тобто «Яйця з сосискою» - своєрідна присвята дешевим ресторанам з їхніми пересмаженими гамбургерами та несмачною кавою.

Щоправда, ці пісні не принесли йому великої слави. Лише виконані колегами Родом Стюартом („Downtown Train“) та Брюсом Спрінґстіном („Jersey Girl“) композиції Вейтса стали хітами. А міжнародне визнання Том Вейтс здобув передусім як актор, зігравши 1986 року одну з головних ролей у стрічці Джима Джармуша «Поза законом». Вейтс тоді написав і музику до цього фільму. З того часу він написав музику і зіграв у кількох десятках фільмів і театральних вистав.

Зміна курсу

Після одруження 1980 року з Кетлін Бреннан Том Вейтс відмовився від амплуа «трубадура-пияка». А його альбом „Swordfishtrombones“ 1983 року засвідчив повну зміну його музичного курсу. Композиції, які він тепер пише разом зі своєю дружиною, черпають натхнення в театрі, цирку, він експериментує з забутими чи вигаданими музичними інструментами.

Виступає з концертами Том Вейтс вкрай рідко. Тому кожен такий випадок вважається для шанувальників його творчості справжньою сенсацією. А про своє нинішнє життєве кредо він каже: «Я – незле щасливий бастард з жінкою і дітьми».

Леся Юрченко/Наталя Неділько/dpa