Торгівля людьми

Закон про протидію торгівлі людьми не в змозі діяти на повну, бо немає злагодженості у діях державних структур, каже голова Міжнародного правозахисного центру «Ла Страда-Україна» Катерина Левченко. Хоча і визначено, що національним координатором з виконання закону є Міністерство соціальної політики, але у положеннях самого міністерства досі немає жодних змін у цій темі.

Очевидно, з фінансуванням на виконання цього закону теж не все добре, каже Левченко, бо воно має здійснюватися у рамках Державної програми протидії торгівлі людьми, яка запрацює лише з 2013 року. «Повна відсутність превентивних заходів на запобігання проявам торгівлі, - констатує правозахисниця. - Навчання фахівців усіх служб практично відбувається за рахунок міжнародних організацій, хоча проблема потребує системної підготовки, що є обов’язком держави».

«Бюрократизація» статусу

Складність ще й у тому, що на регіональному рівні відповідальними визначено різні підрозділи: управління освіти, управління сім’ї, управління карного розшуку МВС та інші. Відтак, немає контролю, злагодженості і можливості моніторингу, пояснюють експерти.

На практиці механізм отримання статусу потерпілого виявився надто складним і забюрократизованим, каже Катерина Левченко. Фахівцям важко розібратися у необхідних заявах і документах, а непідготовленим людям - і поготів, додала вона. А ще є неузгодженість із законом «Про захист персональних даних»: «Немає жодної гарантії, що про історію потерпілого не дізнається ціле село чи район. Адже задля отримання статусу він мусить викласти все на папері. А ці документи нічим не захищені, немає грифу для «службового користування».

За даними Мінсоцполітики на отримання статусу постраждалого впродовж року подали документи лише семеро осіб.