Тріска може щезнути з нашого столу

Чорно-блакитні блискучі тіла в сітці – сайди! Декотрі майже метр завдовжки. Сейнер ”Фон Кельн” дістався з німецького порту Куксгафен аж до південного узбережжя Норвегії. Тут ще вистачає риби для німецьких рибалок, говорить Кай-Арне Шмідт з риболовецької організації Куксгафена:

Сайда – це наша основна риба, риба, яка нас ”годує”. На її вилов у нас найбільші квоти. До того ж, у морі ми її знаходимо у достатній кількості. І це дуже привабливо, адже ми можемо наловити її багато за відносно короткий час.

Сайді живеться не так вже й погано. Північне море бідним на сайду ніяк не назвеш. А от з тріскою справи гірші. У Північному морі повинно б плавати щонайменше у чотири рази більше цієї риби, щоб можна було дозволити її постійний вилов. Але, незважаючи на це, ”риболовні міністри” ЄС знов виторгували квоти на вилов тріски в Північному морі. Згідно з ними, європейські рибалки мають право виловити близько 27 тисяч тонн тріски. До цього долучаються ще й браконьєрські вилови, а також тріска, виловлена побіжно суднами, які спеціалізуються, як приміром, сейнер "Фон Кельн", на вилові інших сортів. Саме у цьому Ґерд Губольд з Федерального науково-дослідного інституту рибальства, що у Гамбурзі, бачить основну проблему:

Зараз ми маємо, якщо враховувати й інші виловлені сорти, 78 тисяч тонн тріски на рік. Це призводить до того, що кількість дорослої риби так і залишається невеликою, а отже не може відтворювати себе. Якщо так триватиме й далі, то ми зможемо виловлювати щорічно хіба що 20 тисяч тонн тріски. У довгостроковій перспективі це може призвести до того, що вона просто щезне.

Така катастрофа сталася на початку 90-х років у північнозахідній Атлантиці. І досі в регіоні, де колись водилося найбільше тріски, її поголів"я не відновилося. Тисячі рибалок уздовж канадського узбережжя Атлантики збанкрутували. Вражаючий приклад для багатьох. І все ж, зазначає Ґерд Губольд, тріска буває різною:

Там зовсім інакший стан з водою, адже там справжні полярні води. Північне море набагато тепліше. Хоча тріска - холодноводна риба, їй все ж потрібна певна температура, і вона може розвиватися у Північному морі набагато швидше. Нові сценарії, прораховані нещодавно у Європі, свідчать про те, що кількість тріски у Півчному морі могла б відновитись за кілька років, звичайно, за умови дбайливого до неї ставлення. У Канаді такого не може бути, там потрібно набагато більше часу, оскільки розвиток риби там іде набагато повільніше.

У цьому відношенні для тріски у Північному морі є ще надія, і не тільки в норвезьких водах.

На палубі ”Фон Кельна” між чорно-блакитними сайдами тріпочуть декілька оливково-зелених рибин. Це тріска, деякі екземпляри її добрих півметра завдовжки. Молодої риби немає. Вічка сітки – 120 мм, а отже залишається тільки велика риба. У норвезьких водах тільки так і можна ловити, говорить Ганс-Йоахім Ретц з Інституту морського риболовства в Гамбурзі. Норвежці працюють у своїй двохсотмильній економічній зоні за принципом тривалого розвитку:

У них жорсткіший менеджмент, і головне: вони контролюють усе набагато ретельніше. І ще, вони краще захищають мальків тріски. У норвезьких та ісландських водах виловлюють лише ту тріску, яка досягла чотирирічного віку, у той час як у Північному морі ловлять уже річні екземляри. А це просто зарано.

Кай-Арне Шмідт з Куксгафена так само дивиться на проблему, навіть якщо він і хотів би, щоб до тріски, виловленої разом із сайдою, ставлення було трішки терпимішим:

Такий траулер як ”Фон Кельн” виловлює щорічно майже 1400 тонн сайди. Разом з нею в сіті потрапляють ще 8 або 9 тонн тріски. Якщо нам зараз скажуть, що ми не маємо права більше ловити тріску, то тоді взагалі не треба виходити в море. Це для нас занадто жорстка вимога.