Туризм загрожує водним ресурсам у Іспанії
20 вересня 2004 р.
Андалузія. Піщані пляжі, солоний морський бриз і 12 годин сонця в серпні. Для мільйонів туристів, серед яких німці становлять чи не найбільшу групу, південь Іспанії – ідеальне місце для відпочинку від стресу на роботі. Курортники ні в чому собі не відмовляють і споживають у чотири рази більше води, ніж місцеві жителі – 850 літрів щодня на людину. Проблемами довкілля мало хто переймається, критикує Люсія де Стефано з іспанського представництва Міжнародного фонду захисту дикої природи:
”Туризм має дуже сильний вплив на ситуацію з водою у середземноморськх регіонах. З одного боку, це споживання води, яке спричиняє туризм як і будь-яка інша економічна діяльність. По-друге, це використання землі, на якій будуються квартири, готелі та інфраструктура, що їх використовують туристи”.
У екологічних системах, що опинилися під загрозою, мешкає майже 40 відсотків усіх видів рослин і тварин, хоча плавні становлять лише один відсоток поверхні землі. Саме плавні особливо потерпають від величезних обсягів споживання води туристами. За останні десять років у Іспанї цей показник піднявся на 80 відсотків. Продовжує Люсія де Стефано:
”Уся вода, яку використовує туристична галузь, має бути очищена. Але це трапляється не завжди, оскільки не вистачає очисних споруд. Отже неочищену воду зливають у річки або в море. Від цього потерпає якість води і страждають риби. Інша проблема – зменшуються регіони, в яких відпочивають перелітні птахи. Крім того, виникають проблеми через споживання води туристами. Якщо споживається занадто багато ґрунтових вод, це часто призводить до того, що водні райони висихають. Рівень води під землею знижується, а на поверхні вона зникає зовсім”.
Той факт, що туризм становить загрозу для плавнів на півдні Іспанії, має ще одне пояснення: зростає популярність відпустки в стилі ”люкс”. Майданчки для гольфу виростають як гриби після дощу. Заможні західноєвропейці купують собі котеджі з басейнами та садками. Нормальний майданчик для гольфу в середньому споживає мільйон кубічних метрів води на рік. Замість того, щоб споруджувати дорогі дамби чи в інший спосіб компенсувати нестачу води, політики мають покращити контроль за використанням уже наявних ресурсів, закликає Люсія де Стефано з Міжнародного фонду захисту дикої природи:
”Ще одна важлива проблема полягає в тому, що треба не тільки компенсувати нестачу води, набагато важливіше проводити політику заощадження водних ресурсів. Треба перевірити, хто споживає скільки води й чи виправдані ці обсяги споживання. Можна було б заощадити до 50 відсотків побутового використання води, якби в душах та кранах були встановлені відповідні заощаджувальні системи. Крім того, слід зробити так, щоб люди не саджали рослини, які потребують багато води, а також обмежити розбудову майданчиків для гольфу”.