„Тільки не атомна”: Чорнобиль і стратегії енергетичного розвитку

На форумі виступав український Президент і чільні посадовці міжнародних організацій та установ. Досвідом трагедії 1986-го року людство повинне скористатися для того, аби підвищити ядерну та радіаційну безпеку в цілому світі, наголошували промовці. За сто метрів від офіційного заходу в той самий час проходило інше – неурядове зібрання. Уже без камер центрального телебачення України. “Чорнобиль+20: нагадування на майбутнє” – так називалася ця конференція, яку скликали німецький Фонд Генріха Белля, Екоклуб України, Партія „зелених” Європейського парламенту, Союз90/„зелені” з німецького Бундестагу, а також Всесвітня інформаційна служба з енергетики та низка інших організацій. На заході з участю центрального телебачення згадували оприлюднену минулого року доповідь ООН, МАГАТЕ та ВООЗ. У цьому документі зазначається, що від аварії загинули 50 людей, а з роками загальна кількість жертв може сягнути чотирьох тисяч. А ще на офіційній конференції йшлося про Енергетичну стратегію України до 2030 року. Про пріоритет атомної енергетики та про спорудження 22-х ядерних реакторів. На альтернативному форумі “зелених” презентували „Іншу доповідь про Чорнобиль (TORCH)“, підготовлену за дорученням депутата Європарламенту Ребекки Гармс. За словами одного з її британських авторів, незалежного консультанта з питань радіації, доктора наук Іена Фейрлі, оприлюднені нові дані можуть стати динамітним вибухом для Всесвітньої організації охорони здоров’я:

„ У звіті TORCH вказано, що прогнозована кількість смертей від наслідків аварії на ЧАЕС може становити від 30-ох до 60-х тисяч, що в 7-15 разів перевищує дані ВООЗ та МАГАТЕ. Крім цього зростатиме кількість захворювань на рак, від якого й не помиратимуть. Точно спрогнозувати „букет” усіх хвороб, пов’язаних з радіацією, ми не можемо, бо на цьому етапі нам бракує інформації”.

Іен Фейрлі підкреслює, що існують також інші моделі оцінки ризику, й за ними, лише на рак щитовидної залози можуть захворіти до 66-ти тисяч осіб. І ці прогнози, на думку замовника доповіді Ребекки Гармс, відомі як ВООЗ, так і МАГАТЕ:

“Звіт TORCH базується винятково на офіційних даних ООН, Міністерства з питань енергетики США, Європейської Комісії. Тобто й раніше були дослідження, однак їхні результати не оприлюднювалися. До громадськості ці дані не дійшли. Повноважні особи в ООН чи урядах відповідних країн не сприймають ці цифри, оскільки вони не пасують у їхні стратегії енергетичного розвитку. Зокрема, в Європейській Комісії та в уряді України йдеться про ренесанс атомної енергії, а тому вони відмовляються від визнання справжніх наслідків чорнобильської катастрофи й просто мовчать. Упродовж останніх років я не чула про жодну ініціативу Європейської Комісії, метою якої було б поінформувати громадськість про наслідки цієї аварії для різних країн-членів ЄС. Офіційна відповідь Єврокомісії на один із моїх запитів: на 370 фермах Великобританії суворо контролюється розведення овець, м’ясо яких часто не надходить у продаж саме через негативні контрольні експертизи. Британський уряд переконаний, що така ситуація триватиме ще десятиліття!”.

Експерти „Іншої доповіді” встановили, що приблизно 2/3 чорнобильської колективної дози було розподілено в популяціях поза межами Білорусі, України та Росії, головним чином - у Західній Європі. Ребекка Гармс звертає увагу на те, що в звітах МАГАТЕ й ВООЗ ідеться лише про „офіційно уражені” країни колишнього СРСР, у той час, як у Європі кількість жертв чорнобильських ракових захворювань теж може зрости вдвічі. Депутат Європарламенту каже, що в Україні загострено те, що, по суті, відбувається й на Заході:

“Якщо уряд вирішує, зводити нові атомні електростанції, то він припиняє казати правду про наслідки аварій на АЕС, про можливість надзвичайних ситуацій з ядерними реакторами. Я вважаю, що Україна в цьому сенсі дуже показовий приклад. Уряд пообіцяв забезпечити розвиток ядерної енергетики (чи він зможе це зробити – інше питання), а тому накрив шаллю мовчання наслідки Чорнобильської катастрофи.”

Британський науковець Іен Фейрлі переконаний, що саме доповідь „зелених” стала причиною того, що ВООЗ дещо скоригувала свої прогнози щодо смертності від ракових захворювань:

“Звіт TORCH опублікували лише тиждень тому, й більшість офіційних установ лише ознайомлюється з нашими матеріалами. На мій погляд, дуже показово, що ВООЗ уже відмовилася від цифри 4 тисячі, замінивши її на 9 тисяч.”

Виправлені дані пролунали з вуст представника ВООЗ і під час відкриття офіційної чорнобильської конференції у Києві. Утім, вердикт „зеленого” руху щодо досліджень МАГАТЕ і Всесвітньої організації охорони здоров’я – не огульна критика. Незалежні експерти визнають, що звіти цих поважних міжнародних установ містять ґрунтовний аналіз наслідків аварії на ЧЕАС і багато важливої інформації, яка знадобиться в майбутній роботі. „А її попереду ще дуже багато, - каже Ангеліна Нягу, доктор медицини, президент Міжнародної асоціації „Лікарі Чорнобиля”:

“Чорнобиль – вічна проблема, оскільки це пов‘язано з розповсюдженням вічних радіонуклідів, плутонію. Тому ми маємо серйозні проблеми з майбутнім взагалі. На 30-річчя Чорнобиля ми очікуємо значного зростання пухлинних хвороб серед потерпілих від радіації, особливо серед сімей, що були евакуйовані в зв’язку з отриманою дозою. Цифри – різні, й бути іншими вони не можуть, бо й досі нам невідома справжня картина радіонуклідного викиду. Тому дуже складно робити прогнози на основі, наприклад, японських моделей, де була цілком інша ситуація – вибух „невеличкої” атомної бомби. У той час, як внаслідок вибуху на ЧАЕС відбувся довготривалий викид радіонуклідів. Велика кількість людей потрапила під високі рівні опромінення”.

Ангеліна Нягу каже, що уряд України заважає проводити широкі епідеміологічні дослідження, незважаючи на те, що така вимога міститься й у документах ООН. Саме такий моніторинг показав би справжню міру радіаційного ризику. Лідерка партії „зелених” Німеччини, депутат Бундестагу Ренате Кюнаст, яка також брала участь у неофіційній конференції, наголошує, що дискусія про наслідки аварії на ЧАЕС насправді є протистоянням ширшого плану:

“Це дискусія навколо перспектив розвитку атомної енергетики в Україні, але цю тему вважають за краще взагалі не обговорювати, оскільки, уряд, очевидно, просто не хоче сказати “ні”, хоча зважаючи на наслідки Чорнобильської катастрофи іншої відповіді просто не може бути. На рівні ЄС ця тема не зникає, бо сьогодні робиться спроба ядерного ренесансу, й тому на найближче десятиліття в „зелених” є з чим боротися. Ухвалюються рішення на рівні великої вісімки, європейського уряду, й наше завдання запропонувати такі альтернативи, як заощадження, нові технології, відновлювальні джерела енергії, але тільки не атомна енергія”.

В Україні широкому загалові так напевне й невідомо, чому саме ядерна галузь визначена пріоритетною для забезпечення України енергією. За словами представників організацій „Екоклуб“, „Мама-86“ та інших неурядових спілок, оголошена в березні стратегія енергетичного розвитку жодного разу не обговорювалася з громадськістю. Ребекка Гармс вважає, що частково в такій ситуації винна й Європа:

“Європейська Комісія й ті країни-члени, що підтримують ініціативу розвивати в Україні атомну енергетику, повинні усвідомити, що всі без винятку рішення треба дискутувати. Як у випадку з Газпромом, який забажав запровадити нову цінову політику й дуже просто зробив це. Навколо таких проблем повинна робитися політика, зокрема, внутрішня політика. І саме в цьому питанні на ЄС лежить відповідальність за підтримку молодої, недосвідченої демократії. Тобто демократія в Україні може функціонувати тільки тоді, коли європейці нестимуть спільну відповідальність за майбутнє енергетики в цій країні”.

Як би не відрізнялися погляди учасників двох конференцій, присвячених 20-й річниці Чорнобильської катастрофи, щодо деяких аспектів висловлювалися й схожі думки. Представник німецького Товариства технічної та ядерної безпеки:

“У Німеччині питання застосування атомної енергії є спірним. У минулому дискусія була дуже поляризована. Утім, останніми роками дебати з цього приводу поширилися на всі політичні партії, які на ті, що виступають на боці екологів, так і на ті, що поділяють точку зору атомних фахівців. Сьогодні ми маємо багато різних організацій, у яких присутні як “зелені”, так і прихильники ядерного розвитку. І ми обговорюємо проблеми спільно. Як на мене, це правильний підхід, адже громадськість повинна знати про всі проблеми, що пов’язані з використанням ядерної енергії. Це частина культурного розвитку країни”.