Дев'яте мистецтво

Цей рік позначився тріумфальним поверненням мужнього хлопця-репортера і його білого пса. Цьому посприяла стрічка «Пригоди Тінтіна. Таємниця єдинорога», - знята Стівеном Спілбергом. Тінтін – дуже відомий герой коміксів, чиї пригоди перекладено великою кількістю мов. Частково це заслуга його творця, художника Ерже, що Бельгія стала батьківщиною численних культових героїв коміксів, таких як Щасливчик Люк або Смурфи.

«Ерже був немовби локомотивом  для всього потяга серій коміксів», - сказав Віллем де Греве з бельгійського Центру коміксів, своєрідного сучасного храму, присвяченого тому, що бельгійці називають «дев'ятим мистецтвом».«Ерже був першим художником у Бельгії, котрий став відомим завдяки своїм коміксам», - додає де Греве. «Тінтін» одразу став бестселером, він також надихнув інших художників піти його слідами.

Супер-спрощений стиль

Коли Ерже, якого по-справжньому звали Жорж Ремі, почав торкатися паперу кольоровими олівцями на початку 20-х років минулого століття, Європа переживала добу темного середньовіччя в історії коміксів. США тоді вже щотижня публікували в газетах перші серії історій у малюнках, натомість європейські художники переважно створювали комікси для дітей.

«Ерже приніс зовсім інший спосіб малювання та оповіді історій» - каже де Греве.  Зникли тіні і темні обриси, з'явилися сміливі яскраві кольори, що дозволяло читачеві осягнути всю сцену за секунди. Ів Февріє з фундації Ерже «Moulinsart» пояснює: «Це був супер-спрощений стиль, не лише візуально, але й з точки зору діалогу. Історії були дуже добре структуровані, вони одразу завоювали прихильність цілого покоління дітей».

До власного «ligne claire», стилю чистих ліній, 22-річний Ерже додав бульбашки з текстом. Він розміщував поруч контрастні характери – балакучого капітана Хеддока, котрий не проти випити, - повного антипода його Тінтіна. Цей стиль швидко став популярним і невдовзі бельгійські журнали коміксів публікували серії, створені власними митцями, а не лише імпортували популярні комікси зі США, батьківщини супергероя цього жанру.

Пристрасть до коміксів

Пригоди Тінтіна вперше надрукував тижневик Le Petit Vingtieme, а до кінця 1930-х років так само вчинили і такі видання-конкуренти, як Spirou і Robbedoes, реагуючи на масове захоплення коміксами. Потім настали історичні потрясіння – після нацистської окупації Бельгії всі видавці припинили продавати американські комікси, повернувшись до вітчизняного виробника. Зрештою все завершилося  лише зростанням популярності видань.

Невдовзі Spirou надрукував історії  художника Андре Франкіна, творця антигероя Гастона Лаґаффа, історій про Блейка та Мортімера, а також про ковбоя Щасливчика Люка, створеного Моррісом. Художники разом їздили до США, батьківщини Marvel Comics та інших видавництв, а потім привозили додому свіжі ідеї.

Смурфи, мініатюрні блакитні створіння, – «діти» художника, котрий творив під псевдонімом Пейо, з'явилися на сторінках Spirou наприкінці 50-х років минулого століття. «Діти, вперше побачивши цих героїв на сторінках видання, так їх полюбили, що почали писати художнику прохання про продовження», - розповідає Франсуа Денеєр з брюссельського Центру коміксів.

Герої захоплюють ринок

Тоді як Тінтіну не вдалося завоювати США, незважаючи на численні спроби Ерже пробитися на цей ринок, Смурфам та Щасливчику Люку доля посміхнулася. Цими персонажами зацікавилася каліфорнійська мультиплікаційна студія Hanna Barbera, знявши з ними популярний телесеріал.

«Допомога Hanna Barbera стала вирішальною в справі перетворення бельгійських коміксів на глобальний феномен», - відзначає Денеєр. «Малоймовірно, що без цього Щасливчик Люк або Смурфи стали б настільки відомими, мільйони дітей ніколи б про них не дізналися».

Щасливчик Люк, зокрема, легко став своїм для американської аудиторії. Цілком закономірно, адже Морріс прожив у США багато років, всотав у себе американську культуру та відчув чари вестерну. Тому не дивина, що спритний ковбой, котрий стріляє швидше, ніж його власна тінь, виявився більш вдалою кандидатурою на роль героя, ніж, наприклад, Тінтін.

«Американці традиційно більше звикли до супергероїв, але в Тінтіна немає нічого від ДНК супергероя, він і близько біля нього не стояв», - пояснює Ів Февріє. Це дуже засмучувало Ерже. Уолт Дисней зневажливо відреагував на пропозицію вивести Тінтіна на великий екран, а ранні спроби співпрацювати зі Спілбергом у 80-х роках минулого століття теж були невдалими.

Далі буде...

Станом на сьогодні у США продано  чотири мільйони книг про Тінтіна, це лише невеличкий шматочок від великого пирога індустрії коміксів. «Чесно кажучи, Тінтін є радше нудним  і нейтральним,- каже Віллем де Греве, - але так  просто ідентифікувати себе з ним. Тінтін подібний до порожнього конверта, ви відкриваєте його і можете вмістити туди все, що хочете».

Спілберг вже оголосив, що планує працювати над продовженням пригод Тінтіна наступного року. Перший 3-D фільм з його гонитвами через океани, пустелі та арабські ринки, вже пожвавив продаж оригінальних коміксів. У Брюсселі в крамницях, де торгують коміксами, вишиковуються черги, а натовпи туристів обирають маршрути з настінними малюнками, які розкидані по всьому місту.

Автор: Ванесса Мок, Наталя Неділько
Редактор: Володимир Медяний