Увага, експортери! ЄС прийматиме рослинне пальне лише з сертифікатом

Інґо Венцель щойно повернувся з Індонезії. Німець працює аудитором і вже кілька місяців подорожує світом, перевіряючи, чи справді пальне, наприклад, дизель з ріпака, відповідає екологічним вимогам.

«В Індонезії ми не можемо створити жодного органу, який би контролював фермерів, - каже Венцель. – Тому в глобалізованому світі ми маємо створити нові системи, щоб контролювати дотримання наших вимог. Сертифікат – чудовий засіб для цього».

Кожен, хто причетний до виробництва екологічно чистого автомобільного чи іншого рослинного пального, має від 1 січня довести, що виробництво ведеться з дотриманням вимог збереження природи. Це стосується виробників, торговців, олійних фабрик та транспортних компаній. «Ідеться про справжній захист землі, на якій вирощують рослини для пального, щоб не знищувалися ліси, луки», - каже Венцель.

Німеччина попереду

Дитрих Кляйн, виконавчий директор Німецького об’єднання виробників екологічного етанолу каже, що галузь готова до провадження нової європейської норми. Рослинний етанол до країн ЄС постачають, наприклад, Бразилія, Гватемала чи Пакистан, але жодна з цих країн поки не отримала відповідних сертифікатів. Кляйн каже, що нововведення потребує часу.

Виробники рослинної олії просунулися на цьому шляху далі. Шість виробників пальмової олії з Індонезії тепер можуть постачати сертифіковану продукцію до Європейського Союзу.

«Я думаю, що найбільша проблема для цих країн полягає у тому, щоб документально зафіксувати свою діяльність, - каже Інґо Венцель. – Тобто вони мають записати, скільки добрив використано на один гектар, скільки годин праці, скільки олії справді було отримано, який урожай».

Інґо Венцель видає міжнародні сертифікати ISCC. Поки що їх можна отримати лише в Німеччині. «Німеччина є лідером у цій справі, в інших країнах ЄС поки відстають», - каже Міхаель Ґрунерт з Федерального міністерства сільського господарства.

Дрібні олійниці незадоволені

Сертифікація – справа не дешева. В залежності від розмірів компанії, вона може коштувати від тисячі до 10 тисяч євро. Для великих експортних підприємств це – не проблема, вважає Венцель. Дрібні фірми, які напряму не торгують з ЄС, все одно не потребують сертифікату.

Тим не менше, в Німеччині дрібні переробні заводи вважають, що вони програють від нововведення. Сертифікація в середині ЄС не потрібна, вважає Кристиан Бок, власник олійниці в Саксонії. «Я відчуваю себе іграшкою в руках політиків. Правила гри міняються, нам постійно створюють якісь перешкоди», - скаржиться Бок.

Його фірмі сертифікат обійдеться в 7000 євро. Експерти прогнозують, що для дрібних компаній це завелика сума й вони можуть відмовитися від виробництва рослинного пального.

І все ж таки, більшість оглядачів переконані, що сертифікація – правильний шлях. Лише так рослинне пальне може позбутися свого негативного іміджу. Бо досі в багатьох країнах для вирощування, наприклад, ріпака вирубували ліси та висушували річки чи озера. Сертифікати мають гарантувати, що природі шкоди завдано не було.

Автори: Аннеґрет Фабер / Роман Гончаренко
Редактор: Леся Юрченко