Україна: тиша на майданах

У вирі економічної кризи люди у багатьох країнах Європи демонструють своє невдоволення діями влади. Ісландія, Чехія, Румунія, Угорщина Латвія – це неповний список країн, в яких під тиском суспільного невдоволення захиталися урядові крісла.

Українським громадянам вже уривається терпець. Соціологічні дослідження свідчать: люди не ладні терпіти підвищення цін на комунальні послуги, безробіття та невиплату зарплати. Однак під політичними гаслами виходити на майдани вони не збираються, як це було у 2004 році, каже президент Київського міжнародного інституту соціології Валерій Хмелько. На його думку, нині не має конкретної ідеї, втілення якої обіцяло українцям покращення їхнього життя. Тому в успіху політичних акцій протесту соціолог сумнівається.

Довіра до політичних партій зникає

«Зараз найбільший протестний потенціал через незадоволеність наслідками кризи, які вдарили по людях. Це найбільше їх радикалізує. Але довіра до різних політичних сил значно впала, і ймовірність того, що люди повірять, коли підуть за політиками і отримають потрібний їм результат, дуже невелика», - констатує Валерій Хмелько.

Експерт українського незалежного центру політичних досліджень Максим Лациба вважає, що в Україні немає відпрацьованої форми захисту прав соціальних груп. Тому, на його думку політики все частіше намагаються на настроях населення робити свої PR-кампанії.

Не за Ющенка, Тимошенко чи Януковича

«У нас мітинг не є таким нормальним буденним інструментом, яким люди захищають свої права. Здебільшого це крик відчаю – не знаємо, що робити, виходимо на вулицю. Але, я думаю, зараз з власної ініціативи люди не будуть організовувати мітинги за Ющенка, Тимошенко чи Януковича. Ці мітинги будуть стихійними на захист своїх соціальних інтересів», - вважає Лациба.

Водночас експерт переконаний, що лише акціями протесту українцям нічого не домогтися. Слід, за його словами, створювати коаліції громадських організацій, які фахово відстоюватимуть права людей.

Лілія Гришко

Редактор: Євген Тейзе