1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Українські росіяни не поспішають переселятися до Росії

18 серпня 2011 р.

Мешканці Донеччини – найактивніші учасники державної програми Росії з добровільного переселення співвітчизників. Проте в цілому кількість переселенців з України за п’ять років існування програми доволі скромна.

https://p.dw.com/p/12Ikr
Фото: AP

Головний мотив переселенців – сподівання отримати гідну роботу та більш високу оплату праці, ніж в Україні. Утім, часто-густо потрібні вакансії і в Росії відсутні, житло – надто дороге, до того ж, є ще й віковий ценз.

Викладач російської мови та літератури з Донеччини Ірина Барибіна вирішила взяти участь у програмі з переселення співвітчизників до Росії, власне, коли втратила роботу. Свого часу вона працювала в поліграфічному ліцеї Донецька, де викладала основи ділової мови та видавницьку орфографію. Коли ж з 2005 року в українських навчальних закладах розпочалося суттєве скорочення годин викладання російської мови та літератури, змушена була поповнити лави безробітних.

«Нацвірінькалася вже, хотілося б і поклювати»

«Я не належу до тих, хто неодмінно хотів би повернутися назад у СРСР, - розповідає жінка, батьки якої родом з Росії. - Я й за радянських часів була, так би мовити, дисиденткою», - каже жінка. «На переселення ж мене підштовхнуло те, що я залишилася без роботи, і знайти її вже не було перспектив. Це було головною причиною», - каже Ірина в розмові з Deutsche Welle. А щодо розмов про відсутність демократії в Росії, висловилася, як і личить філологу, метафорично: «нацвірінькалася вже, хотілося б і поклювати».

Проте виявилося, що в Калузькій області, куди родина планувала переїхати, потрібно самостійно шукати роботу та житло. «А ціни там на квартири в невеликому містечку – як у центрі Донецька ». Це і стало першою перешкодою, яка змусила відмовитися від переїзду. Щоправда, деякі віддалені регіони, де гостро не вистачає фахівців, обіцяють допомагати з житлом або надавати його. Утім, зрозуміло, що без вагань їхати в глибинку – чи-то в Сибір, чи-то на Далекий Схід – можливо лише поки ти молодий. Чим старший, тим більше гальм для руху виникає, визнає Ірина.

Україна на 4 місці за кількістю переселенців

Головна причина відсутності ажіотажу щодо переселення – неможливість отримати житло або відсутність вакансій, зазначила в інтерв’ю Deutsche Welle співробітник Генконсульства Росії в Харкові Любов Несвіт. Держпрограма не надає таких преференцій, за винятком лише окремих випадків. Також доволі часто люди сподіваються знайти в Росії високооплачувану роботу, не маючи, проте, відповідної кваліфікації. Часто люди також оманливо сподіваються, що скориставшись програмою, зможуть жити та працювати, приміром, у Москві. Звісно, це неможливо, пояснюють у генконсульстві, адже програма спрямована насамперед на покриття дефіциту висококваліфікованих працівників у віддалених регіонах Росії.

Учасники програми та члени їхніх родини отримують, зокрема, одноразову фінансову допомогу та громадянство Росії. За програмою, яка реалізується в 30 країнах світу, найбільше переселенців до Російської Федерації приїздить з колишніх республік Середньої Азії. Україна в цьому списку посідає 4-е місце. Так, за 5 років існування програми нею скористалися лише приблизно 4,5 тисячі мешканців України. У порівнянні із загальною кількістю переселенців – ця цифра невелика, зазначають у генконсульстві. Утім, стверджують, що з тих, хто виїхав, жоден не повернувся і не пошкодував про свій вибір.

Тенденція до переселення в Росію слабне

Звичайно, для багатьох мешканців Східної України Росія асоціюються з більш високим рівнем життя, каже в інтерв’ю Deutsche Welle професор кафедри соціології Донецького державного університету управління Ярослав Пасько. Зокрема багато людей з невеличких шахтарських міст, де немає жодної можливості якось працевлаштуватися, утримують свої родини лише завдяки сезонним заробіткам у Росії. Так заробляють гроші й більшість мешканців прикордонних містечок.

Утім, це – змушене заробітчанство. Переселятися ж в Росію і приймати російське громадянство хотіли б лише ті люди, які мають ще й родинний або культурний зв’язок з Росією. Але, як правило, це люди зрілого віку і їм дуже складно наважитися на радикальні зміни в своєму житті. А для молоді Росія вже не є таким джерелом соціально-культурного впливу, яким вона була, приміром, для їхніх батьків за часів Радянського Союзу, зазначає науковець.

Автор: Каріна Оганесян
Редактор: Христина Ніколайчук

Пропустити розділ Більше за темою