Українські студенти в Німеччині: „На вибори підемо”

Коли в Києві вирував Майдан, у німецьких університетах студенти з України гордо носили помаранчеві й синьо-жовті стрічки. Вони хотіли показати свою моральну підтримку тим, хто вважався символом нової, кращої України. Була й інша підтримка: на виборчих дільницях. Переважна більшість з шести тисяч українських студентів, які навчалися тоді в Німеччині, віддали свої голоси Вікторові Ющенку.

Студенти розчаровані

Сьогодні президент, якого вони обрали, розпустив парламент. Він каже, що в Україні існує загрозі демократії. Студенти-українці з Боннського університету підтримують Ющенка, але без ейфорії: без блиску в очах, гучних гасел та бойового настрою, як у 2004-му.

„На жаль, є таке розчарування, що політики, в яких така відповідальність, і на яких покладено стільки надій, не змогли домовитися один з одним, зокрема лідери „оранжевих” фракцій. Це дуже неприємно”, -

каже Сергій Сумніков, виходець зі Львова і один із близько 150 українців, які вчаться в Боннському університеті. Сергій вивчає економіку вже чотири роки і добре пам’ятає часи „помаранчевої революції”. Тоді була „максимальна мобілізація” українських студентів у Німеччині, каже він, а тепер її не дуже відчутно. Принаймні зараз.

На сайті Союзу українських студентів у Німеччині (скорочено СУСН) на момент підготовки передачі до ефіру не було жодної згадки про політичну кризу в Україні. Сергій, член СУСНу, каже, що реакція цього разу дещо сповільнена, але запевняє, що заява із закликом іти на вибори буде.

Андрій Келлер, теж колишній львів’янин, який вивчає в Бонні інформатику, каже, що він кожного дня зранку і ввечері слідкує в інтернеті за розвитком подій в Україні. Він розчарований „помаранчевими”, але теж підтримує рішення президента Ющенка:

„Постійна боротьба між гілками влади показала нам, що якось із цієї ситуації треба виходити. Єдиний вихід, я можу сказати, був у розпуску Верховної Ради. Хоча я не вірю, що щось кардинально зміниться і що зовсім інші сили прийдуть до Верховної Ради, але я сподіваюся, що у Верховну Раду прийде ясність і буде менше депутатів, які переходитимуть з однієї партії в іншу, шукаючи собі кращого життя”.

Політики зайняті не тим

Обох студентів обурює те, що українські політики зайняті не тим, чим на його думку їм слід займатися: не реформами, а боротьбою за владу. Сергій:

„Мені, наприклад, сподобалося, коли після „оранжевої революції” були поставлені чіткі цілі – вступ до Світової організації торгівлі й так далі.

Але кроків не видно, а видно постійні суперечки між політиками. Це зменшило активність тих, хто цікавиться політикою”.

Про розчарування українською політикою говорить і Вікторія Майдич, яка вивчає в Бонні психологію. Вона каже, що їй не байдужа доля України, тим більше, що вона збирається повернутися туди з німецьким дипломом. Вікторія теж погоджується з указом президента і сподівається, що дострокові вибори стануть уроком для українських політиків.

„На вибори треба йти”

„Байдужості немає до того, що відбувається в Україні. Я думаю, що підтримка певних сил залишиться, хоча вона не буде такою міцною як 2004 року, тому що розчарування все ж таки є”.

Вікторія каже, що хотіла б повернутися не в сьогоднішню Україну, а в „сучасну прогресивну державу” з європейським рівнем демократії. Про це ж говорять і Сергій з Андрієм. Саме тому вони збираються взяти участь у позачергових виборах до Верховної Ради. Сергій припускає, що так вчинить більшість українських студентів у Німеччині, а Андрій додає:

„Не піти на вибори – ну, це я не знаю. На вибори треба йти, щоб було менше фальсифікацій, щоб було потім менше нарікань на самого себе”.