Українські таксисти вийшли на барикади
3 листопада 2005 р.
Повідомлення про акції протестів таксистів у четвер надходили з багатьох міст України. Головні події, однак, розгорнулися в Києві, де таксисти передали свої вимоги українському керівництву. Розповідає Олена Гмирянська:
„Київське таксі – це переважно вже знята з виробництва серія іномарки. Таксі на периферії марки “Лада” часів колишнього Радянського Союзу в Україні далеко не екзотика. Представникам сфери послуг з перевезення людей не подобається новий закон, оскільки він забороняє використовувати автомобілі з понад 10-річним віком, зобов”язує встановлювати касові апарати та обмежує кількість таксі на душу населення. Перевізники нарікають, що подібні умови знищують бізнес дрібних компаній, які не впораються з виконанням нововведень. Крім того, на їхню думку, вони захищають й інтереси клієнтів, яким запровадження касових апаратів також вдарить по кишені. Під час акцій попередніх років таксистам вдавалося запобігти введенню подібного закону. Вимога ветувати документ передана до секретаріату президента й цього разу. Скільки часу є у глави держави на роздуми, перевізники поки не визначились. Лідер профспілки таксистів Василь Попик попереджає, що ігнорування перевізників призведе до блокування всіх основних шляхів України. “Якщо президент не почує наші абсолютно правильні вимоги, тоді ми в будь-який час для себе вирішимо коли ми приїдемо сюди і що будемо робити. По-моєму, ми показали, що хто-хто, а ми вміємо боротися неординарними методами”. Натомість неохоплені профспілками таксисти називають акцію непокори піар-кампанією її організаторів напередодні парламентських виборів. На тлі виступів про заборону старих авто, статистика дорожніх пригод з 6-шістьма тисячами загиблих щороку значно випереджає західні країни.”
Справді, у той час, як в Україні статистика про ДТП нагадує повідомлення з лінії фронту, в Німеччині кожного року говорять про відчутне зменшення загиблих в автокатастрофах. За перші вісім місяців цього року на німецьких дорогах загинуло три з половиною тисячі осіб. Дотриманню норм безпеки руху приділяють величезне значення й німецькі таксисти і спокійно сприймають досить суворе техобстеження, яке їм довоться проходити значно частіше, ніж автолюбителям. Говорить один з керівників гамбурзької Спілки пасажирського автотранспорту Александр Лукс:
„На відміну від приватних легкових автомобілів, які проходять техобстеження раз на два роки, таксі мають проходити таку інспекцію щорічно. Крім того, кожного року додатково перевіряється оснащення, яке повинні мати машини-таксі. Під час цих доглядів регулярно контролюються й лічильники.”
Як вже повідомлялося, таксисти в Україні серед іншого протестують проти встановлення в машинах касових апаратів, а не таксометрів. Якщо таксометр є механізмом для розрахунку між водієм та клієнтом, то касовий апарат - між водієм та податковою, вважають профспілкові лідери таксистів. А от у водіїв у Німеччині, де перед податковою доводиться відчитуватися за кожний зароблений євро, таких проблем з таксометрами чи касовими апаратами не виникає. Тут таксометри слугують і для розрахунку з клієнтом, і для контролю з боку фінансового відомства. Чи можна собі уявити, щоб у німецькому таксі взагалі не було лічильника? Александр Лукс:
„Ні, цього я собі просто не можу уявити. У Німеччині існують тверді тарифи для перевезення пасажирів у таксі. Тому нам потрібні лічильники. Тариф визначається місцевою владою. І він має бути таким, щоб з нього можна було заплатити і податки, і відрахування до кас соціального забезпечення, і до пенсійного фонду, і щоб водій ще мав якийсь заробіток. Кожне таксомоторне підприємство зобов”язане дотримуватися визначених тарифів.”
Всі тарифи, які діють на території Німеччини, можна знайти в інтернеті. Отже, сідаючи в машину людина вже знає, скільки приблизно їй коштуватиме поїздка від пункту А до пункту Б, і торгуватися більше не доводиться. Відкрити ж власний таксомоторний бізнес у Німеччині досить складно. Тут треба виконати цілу низку умов. Наприклад, таксистам не достатньо лише водійських прав, вони повинні мати також додаткову кваліфікацію, яка дозволяє їм займатися підприємницькою діяльністю. Крім того, таксисти повинні пройти додаткові курси в автошколах, які включають у себе також лекції з географії міст, де вони планують працювати. І звичайно ж треба мати автомобіль, оснащений так, як цього вимагає законодавство:
„Машина має бути спеціального кольору, вони повинна мати таксометр, годинник, табличку, на якій вказано назву підприємства та прізвище водія. Тобто, ви не можете так просто використовувати в якості таксі свою приватну машину.”
Той, хто не виконує всіх цих критеріїв, ризикує втратити ліцензію, яка, до речі, видається на обмежений час. Як зауважив Александр Лукс, водії самі зацікавлені у виконанні всіх вимог, оскільки від цього залежить престиж їхньої фірми. В деяких німецьких містах, спілки таксистів планують навіть запровадити спеціальні курси гарного поводження.
Олена Гмирянська, Володимир Медяний