1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

„Україні не варто ставати в позу”

З Іріс Кемпе говорив Роман Гончаренко.4 лютого 2007 р.

Наступний тиждень обіцяє пожвавлення у відносинах України та Євросоюзу. Спочатку до Києва прибуде „трійка” ЄС, а потім президент Ющенко відвідає ФРН. Якими будуть переговори про партнерську угоду? Як впливає на них політичний конфлікт в Україні? Як зустрінуть Ющенка в Берліні – про все це в інтерв’ю з мюнхенським політологом Іріс Кемпе.

https://p.dw.com/p/AO8q
Фото: AP

Раніше Європейський союз збирався почати переговори про нову, посилену угоду лише після вступу України до Світової організації торгівлі. Цього поки не сталося, але переговори мають початися вже 6-го січня в українській столиці. Що означає така зміна?

Це сигнал того, щоб ЄС не хоче робити Україну заручницею ситуації в Росії. Можна припустити, що Росію приймуть до СОТ раніше за Україну. Принаймні, про це зараз говорять. Крім того, торік Берлін виступив з пропозицією розширити двосторонні угоди з такими країнами як Росія чи Україна за рахунок політики сусідства. Німецький уряд навіть пропонував більше, ніж Єврокомісія. Потім Брюссель сказав, „ні” ми будемо самі розвивати політику сусідства далі і в грудні висунув цікаві пропозиції.

До речі, в Україні не дуже радіють з приводу європейської політики сусідства, про яку Ви згадали. Київ збирається її „суворо й конструктивно” критикувати. Чи піде ЄС на вимоги України щось у ній змінити?

Досі позиція України була категоричною: „вступ або нічого”. Я не думаю, що це розумна й далекоглядна позиція. Єврокомісія зрозуміла, що потрібно щось нове і останні пропозиції Брюсселя в цьому плані досить цікаві: наприклад, полегшення візового режиму, можливості для українців працювати в країнах ЄС, економічна співпраця, посилений політичний діалог. На мою думку, Україна повинна використовувати існуючи можливості. А ставати в позу не варто, це було б неправильним сигналом.

Президент України Віктор Ющенко прибуде 8-го лютого з візитом до Німеччини. Напередодні в газетному інтерв’ю, він заявив, що домагатиметься нової угоди з ЄС, у якій кінцевою метою було б членство в Євросоюзі. Наскільки це реально?

Тут справа у формулюванні. Жоден європейський політик ніколи не скаже: „Україна за жодних умов не стане членом ЄС”. Думаю, що перспективу членства таки можуть дуже туманно визначити, але звичайно, без жодних дат і без тези про початок переговорів.

На Заході знають про постійний конфлікт між президентом і парламентом та урядом. Наскільки це гальмує Україну на шляху до мети, яку поставив президент Ющенко – наближення до ЄС і отримання перспективи вступу?

Це дуже сильно гальмує цей процес. Для просування трансформації в Україні бракує двох важливих речей. По-перше, це працездатний уряд, бо існує безліч перепон, спричинених недоліками нової конституції. По-друге, бракує чіткої програми реформ, яка могла б переконати українське населення. Зміни, які зараз переживає Україна, ведуть у першу чергу до погіршення – соціального та економічного. Успіх можливий лише тоді, коли є перспектива, а уряд її так досі і не сформулював так, щоб було ясно. Натомість головні теми в Україні – боротьба за посади і повноваження. Абсолютним апогеєм стала ситуація з міністром закордонних справ, який фактично був не міністром, а представником неурядової організації.

Ющенко приїде до Берліна уже не з такими повноваження, як ще два роки тому. Чи сприймають його ще як серйозного гравця чи вже ні?

Ні, до нього ставитимуться серйозно, він все ж таки президент України. Але він в будь-якому разі втратив це захоплення, яке тут відчували від „помаранчевої революції”. Два роки тому він був жертвою фальсифікації виборів, його отруїли, це було видно на його обличчі. Крім того, йому тоді вдалося розвернути Україну в напрямку Європи. Тепер все це минуло.

Невдовзі після Ющенка до Німеччини планує завітати прем’єр-міністр Віктор Янукович. Чи звертатимуть на його слова більше уваги, адже в нього тепер нібито більше влади, ніж у президента?

Складно сказати, в кого більше влади. В Берліні однозначно будуть дуже обережні. Януковичу поки не вдалося довести свою справжню державницьку позицію в західному розумінні. Головне, що йому не вдалося, це прояснити ситуацію з президентським виборами – чи був він залучений до фальсифікацій, чи ні. Аналіз подій новітньої історії України дуже важливий для політичного майбутнього Януковича.