Унікальні візерунки: сльози жалю та надії під мікроскопом

Це зображення трохи нагадує карту. Або краєвид з висоти пташиного польоту. Однак насправді це сльоза - сльоза жалю і вдячності. За підрахунками, кожна людина продукує в середньому від 80 до 100 літрів сліз за своє життя.

У 2008 році американська фотографиня Роуз-Лінн Фішер замислилася, чи схожі сльози горя на сльози радості. Вона сфотографувала крапельки на склі під світловим мікроскопом. І справді! При збільшенні у 400 разів очевидно: сльози виглядають по-різному. На цьому фото - сльоза надії.

Відтоді Роуз-Лінн почала ловити сльози, переважно свої власні, сушити, фотографувати та називати їх. До цього часу вона створила понад 1000 знімків. Фото розповідають такі гарні історії, що з них склалася ціла ілюстрована книга: "Топографія сліз".

Якщо міркувати раціонально, сльози призначені для захисту наших очей від пилу чи, наприклад, бруду. Цей геніальна рідина забезпечує чистоту органів зору. Базальні сльози виділяються постійно невеликими кількостями, змочуючи рогівку і захищаючи очі від бактерій.

Сльозова рідина має три шари: на рогівці ока міститься муциновий (слизовий) шар. Над ним - середній шар, який складається з 98 відсотків води. Зовнішній (ліпідний) шар містить жири та стабілізує слізну плівку. Ось сльоза співчуття з фотосесії Роуз-Лінн.

Сльози містять воду, солі, білки, ферменти і жири. Але залежно від причини, що змушує нас плакати, - наприклад, каяття - склад слізної рідини відрізняється.

Крім базальних сліз, є і рефлекторні сльози. Їх спричиняють сторонні тіла або подразники, наприклад, пісок чи свіжо нарізана цибуля (як на фото). Амінокислоти цибулі містять сірку, яка дратує око. Рефлекторні сльози допомагають вимити подразнюючі частинки. Тому в їхній основі - вода.

І нарешті, існують емоційні сльози. Вони навертаються, коли сильні емоції стимулюють вегетативну нервову систему. на світлині зображені сльози виснаження. Такі емоційні сльози містять на чверть більше білків, ніж рефлекторні сльози, однак менше рідини.

In the end it didn't matter - Роуз-Лінн плакала в момент, коли їй було байдуже. Розчарована і спустошена, вона зберегла сльозу і позначила її датою. Коли розчарування вщухло, під мікроскопом фотографиня побачила один з найгарніших ландшафтів сліз.

Але під час роботи Роуз-Лінн з'ясувала ще дещо: сльози не бувають однаковими. Навіть викликані одними і тими ж емоціями, вони виглядають по-різному. Багато чинників впливають на отримане зображення: об'єм слізної рідини, випаровування, напрямок, найменші біологічні зміни в організмі, особливості мікроскопа та камери.