Урядовий центр Німеччини

Згідно з конституцією, Анґела Меркель є "лише" четвертою за могутністю особою в державі. Формально більше прав посідають федеральний президент, голова Бундестагу та голова Бундесрату. Фактично ж наймогутнішим політиком у Федеративній Республіці Німеччина є саме федеральний канцлер. Федеральний канцлер наділений повноваженнями визначати основні засади внутрішньої та зовнішньої політики держави. Як голова уряду, він очолює кабінет міністрів. Разом вони становлять політичний провід країни.

Німецький народ не може обирати федерального канцлера прямим голосуванням, але непрямим чином він кожні чотири роки визначає його шляхом виборів до Бундестагу. Кандидат на посаду глави уряду від найбільшої фракції Бундестагу є майбутнім новим канцлером. Зазвичай він мусить залучитися підтримкою партнерів по коаліції, щоби його уряд міг спиратися на більшість голосів парламенту. За традицією коаліційні уряди утворюються, як правило, двома різними партіями.

Міністерства й міністри

Якщо федеральний канцлер знайшов партнерів для коаліції, починається формування кабінету міністрів. Канцлер визначає, скільки політичних відомств та міністерств він матиме в своєму уряді. До найважливіших відомств належать міністерства економіки, охорони довкілля, внутрішніх справ, закордонних справ, фінансів та оборони, а також міністерства в справах сім‘ї, міністерства юстиції, транспорту, охорони здоров‘я. Федеральні міністри керують своїми відомствами та несуть за них повну відповідальність у межах визначених пріоритетів.

Все завершується процедурою обрання канцлера

Федеральний канцлер пропонує визначених ним міністрів на затвердження федеральному президентові. Після цього він призначає їх на їхні посади на чотирьохрічний термін. Крім того, федеральному президентові належить внести кандидатуру федерального канцлера на розгляд Бундестагу.

Нового канцлера обирає парламент. Зазвичай це відбувається після завершення формування уряду, тобто - коли вже визначено всі міністерства та розділено міністерські посади.