У пошуках (майже) втраченої довіри

„Це неприйнятно, коли такі речі відбуваються без попередніх консультацій. Це знищує довіру і не дає розвивати співпрацю на основі взаємної довіри”.

Два тижні тому Анґела Меркель не приховувала роздратування. Росія тоді сперечалася з Білоруссю і перекрила нафтопровід „Дружба”, що веде на Захід. Німеччина та інші країни три дні не отримували з нього нафту.

Економічних наслідків удалося уникнути, бо запасів „чорного золота” було достатньо. Але інцидент знову нагадав про залежність від східного сусіда: Європейський союз отримує чверть, а Німеччина третину нафти й газу з Росії. І хоча президент Володимир Путін намагався заспокоїти:

„Необхідно зробити все, щоб забезпечити інтереси наших західних партнерів”, -

сумніви залишаються. Знову і знову лунають вимоги зменшити залежність від Росії, як це зробив міністр економіки ФРН Міхаель Ґлос:

„З припиненням поставок не можна миритися. Цей випадок показує, що не можна робити акцент на поставках лише зі східного напрямку”.

Тема поставок енергоносіїв, як очікується, буде однією з центральних на сьогоднішній зустрічі Меркель з російським президентом Володимиром Путіним у Сочі на березі Чорного моря. Офіційна мета одноденного візиту – представити програму головування Німеччини в ЄС та „великій вісімці”. Енергетична безпека посідає в ній провідне місце.

В інциденті з „Дружбою” Меркель найбільше обурило те, що Росія перекрила нафтовий кран, не повідомивши про це західних партнерів.

Потрібний „червоний телефон”?

Напередодні візиту канцлера ФРН до Сочі уповноважений німецького уряду з питань співпраці з Росією Андреас Шокенгофф зажадав від Кремля запровадити, як він висловився, „дієвий механізм владання суперечок”. Лише це, на його думку, може відновити довіру Європи.

Александер Рар, експерт Німецького товариства зовнішньої політики, називає справедливими претензії Меркель до Путіна і пропонує запровадити новий механізм консультацій між Росією та Заходом:

„Думаю, що можна було б створити такий собі „червоний телефон”. У роки „холодної війни” такий телефон був між Москвою та Вашингтоном для вирішення невідкладних проблем. Думаю, що така лінія потрібна тепер між Москвою та ЄС, щоб такі проблеми та непорозуміння не виникали”.

Приречені на компроміс

Рар вважає, що розмова російського та німецького лідерів буде непростою. І не тільки тому, що Меркель, на відміну від свого попередника у кріслі канцлера Ґергарда Шредера, намагається втримати дистанцію у відносинах з Росією. На зустрічі в Сочі гостя з Берліна представляє в першу чергу Європейський союз, тому її тон буде дещо стриманішим.

І все ж таки Рар оптимістично оцінює перспективу відносин Росії з Німеччиною та Європою. На його думку, Росія залишається надійним партнером у постачанні нафти й газу. Рар, як і чимало інших оглядачів, переконаний, що сторони приречені на компроміс: Європі потрібні російські енергоносії, а Росії – європейські гроші та сучасні технології.

Не можуть вони обійтися одна без одної й у вирішенні інших питань. Європа потребує Росію на міжнародній арені: чи то для відновлення роботи „близькосхідного квартету”, стримання ядерних амбіцій Ірану, або визначення статусу сербської провінції Косово. У свою чергу Росія прагне нової поглибленої угоди про партнерство з Європейським союзом.

Про все це Меркель говоритиме з Путіним у Сочі. Зустріч триватиме лише кілька годин і вони навряд чи зможуть владнати всі спірні питання. Але рік тільки починається. Вже незабаром, у лютому, Меркель і Путін матимуть нову нагоду поспілкуватися – на конференції з питань безпеки в Мюнхені.