ФОЛЬКСШТІММЕ: Янукович бореться за політичне виживання

Віктор Янукович належить до тих, що не просто програють, а погано програють. Оскаржити вибори у Центральній виборчій комісії, а тоді, у разі відхилення, у Верховному Суді є його правом. Власне, саме на це він рішуче налаштований. Лише тоді, коли суд визнає скарги Януковича безпідставними, Ющенко зможе вступити на посаду. Утім, схоже на те, що Янукович має намір перешкоджати йому всіма способами, якими тільки можна. Прагнути керувати – попри те, що парламент висловив йому недовіру, - це не просто непристойно. Від цього віддає узурпацією, - критикує ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ.

Тему продовжує газета ЗЕКСІШЕ ЦАЙТУНГ:

Втрачати владу – це гіркий, але водночас неминучий досвід для кожного політика, який грає за демократичними правилами. Цього мають дотримуватися також Віктор Янукович та його прибічники. Погану послугу зробить колишній прем”єр-міністр своїй країні, якщо він не поважатиме волю більшості та скерує Україну в затяжну політичну кризу, - читаємо в ЗЕКСІШЕ ЦАЙТУНГ.

На думку газети ФОЛЬКСШТІММЕ в Януковича немає шансів виграти в суді:

Однак цей маневр дозволяє йому виграти час. Це є спроба переможеного і до того ж залишеного без колишньої підтримки Москви Януковича наново сформувати свою фракцію, що розпалася, - тепер уже як опозицію. Однак якщо Янукович справді хоче стати лідером опозиції, він має здобути те, чого поки що не має – місце у парламенті. А його він може отримати, якщо якийсь депутат передасть йому свій мандат. Або ж мусить зачекати до нових парламентських виборів 2006 року. Віктор Янукович бореться за своє політичне виживання, - переконана ФОЛЬКСШТІММЕ.

Газета НОЙЄ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНГ дотримується такої думки:

Стара влада в Україні зазнала тяжкої поразки, однак не хоче визнавати себе переможеною. Кандидат у президенти Янукович, який програв виборчі перегони, навпаки вдається до усіх можливих заходів. Обман, зрада, міжнародний зговір – жодне з цих звинувачень не здається йому безглуздим. У те, що ситуація може змінитися на його користь, не вірить навіть він сам. Його розмахування кулаками – це радше розпачливі намагання списаного апаратчика, який хоче видавати себе за достойного та сильного майбутнього опозиційного лідера, - іронізує НОЙЄ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНГ.

До іншої теми. Газета ВЕЛЬТ розмірковує про наслідки стихійного лиха в Південній Азії:

Економічні наслідки цього цунамі торкнуться передусім найбідніших, багато з яких втратили все своє майно. Сильно підкошеною є також і туристична галузь. Таїланд, Малайзія чи Мальдіви отримували суттєву частку доходів завдяки тому, що створювали для туристів відчуття раю. Має минути не менше року, щоб ці жахливі картини поступово зблідли у пам”яті. Особливо страждатиме Шрі Ланка. Після тривалих громадянських заворушень острів щойно повернувся на світову туристичну арену. Міжнародний туризм приносив вкрай необхідні для розвитку країни гроші та пропонував привабливі робочі місця, - констатує ВЕЛЬТ.

Газета ТАҐЕСЦАЙТУНГ висловлюється за кращу міжнародну співпрацю в питаннях допомоги жертвам стихії:

Ця катастрофа зближує людей і засвідчує необхідність світової внутрішньої політики. Співпрацю полегшує те, що це природна катастрофа. Бо в тому, що вона трапилася, не можна звинуватити жоден уряд чи політиків. Хоча слід також зауважити, що розміри катастрофи могли бути суттєво меншими, якби дехто виконував свої ”домашні завдання”. Утім нині маємо шанс спільно повчитися на своїх помилках. Коли ж іще, якщо не тепер, матимемо розуміння того, що й Індійський океан потребує міжнародної системи попередження цунамі, й що слід посилити роботу міжнародних структур, які займаються допомогою постраждалим та запобіганням таким трагедіям, - наголошує ТАҐЕСЦАЙТУНГ.

Газета РЕЙНПФАЛЬЦ коментує роль ООН в наданні допомоги постраждалим:

Організаця Об”єднаних Націй, яку останнім часом часто висміювали та піддавали критиці, заслуговує на політичну підтримку. Це єдина міжнародна організація, що здатна провести найбільшу за всю історію гуманітарну акцію, котра має охопити щонайменше десять постраждалих від катастрофи країн. ООН часто розцінюють як світового поліцейського з обмеженими важелями впливу. Насправді ж вона мусить втілювати політику безпеки для громадян світу, здійснювати захист від катастроф та надавати допомогу постраждалим від лих. Для цього країни мають надавати організації більше повноважень, - закликає РЕЙНПФАЛЬЦ.