Формування миротворчого контингенту для Лівану: ЄС скористався останнім шансом

Датська газета Information вітає той факт, що багато країн Європейського союзу погодилися відрядити своїх солдатів до миротворчої місії ООН в Лівані:

Це був дійсно останній шанс для країн ЄС, щоб перейняти їхню частину відповідальності за консолідацію зусиль для збереження нестабільного перемир’я між Ізраїлем та ліванським рухом „Хезболла“. Інший розвиток подій був би неприпустимий для Євросоюзу та й для усієї Європи. За те, що все склалося саме в такий спосіб, слід дякувати передусім італійському урядові на чолі з прем’єр-міністром Проді, - вважає газета Information, що виходить у Копенгагені.

Нідерландське видання De Volkskrant продовжує тему:

Слід зачекати й подивитися, чи виправдаються ті обіцянки, що зробили деякі з країн. Багато що залежатиме зокрема й від того, як швидко прибудуть до Лівану й займуть свої позиції військові миротворчої місії ООН. Чим довше триватиме нинішній владний вакуум, тим більшою є небезпека, що навіть один раптовий інцидент між Ізраїлем і „Хезболлою“ може призвести до ланцюгової реакції, і все почнеться знову. Ще більше ускладнює ситуацію те, що під час миротворчих місій ООН, як правило, стратегічно важливі дії змушені поступатися місцем політично реальним, - пише амстердамська газета De Volkskrant .

Норвезька газета Dagsavisen скептично ставиться до того, що в цьому близькосхідному конфлікті можливе зближення між країнами. Видання звертає зокрема увагу на одну з країн-сусідів Ізраїлю:

Після війни в Лівані знову зайшла мова про мир між Сирією та Ізраїлем. Але за оцінками експертів, США нині не прагнуть цього зближення. До того ж, Сирія та Ізраїль уже давно могли б і самі вкласти мир, якби того хотіли. Позиція Вашингтона, очевидно, є тільки зручним вибаченням, щоб уникнути мирних переговорів. Натомість обидві сторони висувають знову й знову нові передумови, передусім виходячи з внутрішньополітичних обставин. Дуже шкода, що керівники держав вважають простішим вести війну, ніж укласти мир. Ціна, яку доводиться за це платити, є зависокою, - підкреслює видання Dagsavisen, яке виходить в Осло.

Газета Dagens Nyheter зі Швеції звертається до конфлікту навколо атомної програми Ірану:

У питанні іранської атомної програми вже дуже відчувається тиск часу. Через кілька днів добігає кінця строк, виділений Радою безпеки ООН. Серед її членів панує відносна єдність щодо центральних питань: Іран не повинен мати ядерну зброю, бо це тамує в собі загрозу й могло б запустити нову спіраль насильства, яка ще сильніше загострила б ситуацію на Близькому Сході та в Центральній Азії. Однак у тому питанні, в який спосіб могли б бути зупинені плани Тегерану, єдиної думки не існує, -

пише видання Dagens Nyheter і веде далі:

З формальної точки зору Рада безпеки поки погрожувала лише початком нових консультацій. Передусім Росія та Китай тиснуть на гальма, бо вони переслідують свої економічні інтереси в Ірані. Звісно, що переговори завжди є бажаним шляхом, але розмови без відповідних наслідків теж колись мають припинятися. Єдиний можливий шлях виходу з конфлікту на разі – це якщо Рада безпеки ухвалить рішення про санкції щодо Ірану, - переконана стокгольмська газета Dagens Nyheter.

На завершення – коментар швейцарської газети Tages-Anzeiger, яка звертається до дискусії щодо заходів безпеки в Німеччині:

Німеччину опановує страх. Але політичні відповіді, які на разі пропонуються, є вельми застарілими: ще більше відеокамер, ще більше контролю в інтернеті, створення нарешті антитерористичної бази даних і менше сумнівів, коли йдеться про співпрацю з секретними службами, що отримують собі інформантів, не гребуючи навіть тортурами. Політика чіпляється за уявлення про строгу організацію та чіткі структури терористів, бо такі їх можна простіше приборкати. Втім, стає дедалі більш очевидно, що бомбові замахи на німецькі регіональні потяги були сплановані не терористичною групою в класичному розмінні. Однак плани цього замаху не з’явилися з нічого. Попри всю миролюбну реторику, в німецькій зовнішній політиці можна знайти достатньо підстав, щоб у деякі гарячі голови запали думки про терористичні дії. Так залізно, як зараз Анґела Меркель, мовчав тільки Джордж Буш, коли йшлося про невідповідне застосування насилля в ліванській війні, порівнює Tages-Anzeiger з Цюріха.

Огляд преси підготувала Леся Юрченко