Футбол: як звучать трибуни
4 липня 2004 р.
Уболівальники – невід”ємна частина футбольного видовища. Вони підтримують свої команди і є емоційною складовою ігор. Трибуни коментують у свій спосіб перебіг поєдинку. Обурення рішеннями суддів, порушення правил, штрафні удари й голи – всі ці кульмінаційні моменти мають своє звучання. Це можуть бути ритмічні аплодисменти, вигуки, але й спів.
Напевно кожен з футбольних уболівальників може пригадати різні варіанти пісень, які лунають з трибун. У Німеччині впродовж останніх кількох років спів футбольних фанатів став об”єктом дослідження групи спортивних науковців та музикознавців.
Один з них – Рейнгард Копіц. Науковець з Ганновера, який сам, до речі, не прираховує себе до числа футбольних фанатів, провів загалом не один тиждень на стадіоні. У цей час його знаряддями праці були блокнот і мікрофон: Рейнгард Копіц записував тексти й мелодії пісень, які лунають з трибун під час футбольних поєдинків. Виявилося, що репертуар мелодій, які використовують фанати, надзвичайно різноманітний – від класики до сучаних шлягерів:
”У фанатів має бути в репертуарі десь мінімум 50 різних пісень. Вони не дуже довгі, та й тексти не занадто складні, але головне – кількість. Взагаі вивчити їх усі й скласти в такий спосіб ”вступний іспит” кваліфікованого футбольного вболівальника не так вже й просто. Треба регулярно тренуватися”.
Приблизно три чверті усіх мелодій на німецьких стадіонах співпадають, встановив Рейнгард Копіц. Вирішальним для місцевого колориту є текст пісні. До речі, слова для свої пісень вболівальники придумують колективно. Найчастіше це відбувається в дорозі, ділиться своїми спостереженнями музикознавець Рейнгард Копіц:
”Як правило, зустрічаються фанати в автобусах чи в поїздах, коли їдуть на матчі. Важливу роль у їхньому творчому процесі відіграє алкоголь. У дорозі відбувається репетиція сталого репертуару й випробовуються спонтанно створені придумані нові слова для пісень. Мелодії при цьому не такі вже й важливі. Власне, пісня футбольних фанатів є новою, коли з”являється новий текст. На цьому прикладі, до речі, можна прослідкувати взагалі інакше розуміння новизни”.
Аналізуючи значення музично-співочої підтримки футбольних клубів, Рейнгард Копіц виділив кілька основних моментів:
”Передусім ідеться про підтримку команди і заклики до кращої гри на тих проміжках, коли все невдало складається. Крім цього, вболівальники у свій спосіб коментують і ті моменти, коли гра проходить вдало. Ще один дуже важливий аспект: намагання деморалізувати суперників. Для втілення цього завдання фанати не відмовляються й від ”ударів нижче пояса”, тобто виплескують на супротивну команду та її вболівальників усю свою іронію і зневагу”.
Щоправда, розповідає далі Рейнгард Копіц, останнім часом підтримка команди чи коментар гри є не єдиною функцією співу футбольних фанатів:
”Це є частиною ритуалу самоінсценування футбольних фанатів. Через нього вони намагаються на емоційному рівні долучитися до гри й, звісно, підтримати свою команду. Тут ми маємо справу з досить складною структурою, адже йдеться з одного боку про можливість щось пережити самому, а з іншого – про висловлення підтримки тій чи іншій команді”.
Рейнгард Копіц встановив, що футбольні фанати в Німеччині розвинули на сьогоді найбільшу музичну масову культуру. Вони залишають далеко позаду навіть популярні церковні хори. І це навіть попри той факт, що футбольні вболівальники не дуже сумлінно слідкують за коректністю мови, та й з мелодією бувають проблеми. Рейнгард Копіц:
”Зрозуміло, що співають аж ніяк не Паваротті, а добре змащені холодним пивом чоловічі горлянки. Слід зауважити, що звучання, яке ми чуємо, повністю підтверджує тезу теоретика еволюції Чарльза Дарвіна про те, що звірі, аби прогнати своїх одноплемінників, послуговуються звуками, які мають бути високими, гучними й непривітними. Всі ці три передумови використовують і футбольні фанати на стадіоні. Вони співають сиплими голосами, дуже гучно і їхній спів зовсім не схожий на бельканто, як це могло б бути, приміром, у чоловічому хорі”.
Коли вболівальники почали співати?
Науковцям важко знайти паралелі в історії зі співом сучасних фанатів. До нашого часу не дійшла інформація, чи співали, приміром, на спортивних змаганнях у Давній Греції. Відомо лише, що рівень шуму був досить відчутним. А от про скоординований спів чи ритмічні вигуки свідчень немає.
Відколи почали співати на трибунах європейських стадіонів, теж точно невідомо. Фахівці відзначають, що перші ”справжні” фанатівські пісні з”явилися всередині шістдесятих років на батьківщині футболу в Англії.
Ймовірно, що популярний хіт Gerry and the Pacemakers під назвою “You”ll never Walk Allone”, що можна перекласти як ”Ти не один”, використали для першої фанатівської пісні вболівальники клубу ”Ліверпуль”. Співаючи приспів з цієї пісні, вони нагадували гравцям свого клубу, що з ними – ще ціла армія вболівальників. Саме цей почин англійських фанатів підхопили згодом скрізь у Європі.
Безперечними хітами для вболівальників на таких змаганнях, як чемпіонати світу чи Європи, є державні гімни. Втім, і серед популярної музики фанати знайшли чимало джерел для натхнення.
Однією з ”найплодовитіших” для футбольних фанатів пісень став хіт ”Beatles” ”Yellow Submurine”, ”Жовта субмарина”. Приміром, на цьогорічному чемпіонаті Європи з футболу мелодію легендарної британської четвірки використосували вболівальники збірної Чехії, поклавши на неї текст про впевність у перемозі своєї збірної на першості.
Голандські вболівальники теж співали під цю музику ”Beatles”. Щоправда, своєю піснею вони вітали невихід збірної Німеччини у фінальну частину першості. Вболівальники збірних цих країн здавна відомі як найзатятіші суперники.
Загалом же наука дійшла висновку, що між успішністю гри футбольних команд та співочою активністю вболівальників на трибунах зв”язку немає. Втім, хоча в такий і спосіб розвіюється міф про магічну силу фанатівської підтримки, хочеться вірити, що трибуни на футбольних стадіонах не замовкнуть.