Футбол і класична музика
7 липня 2006 р.
Це був чудовий тихий вечір у Берліні. У цей день не відбувалося жодних ігор чемпіонату, тому мешканців та гостей столиці вабили інші насолоди. Звичайно, їх не прийшло на концерт під відкритим небом сотні тисяч, як під час переглядів матчів. Але кілька десятків тисяч все ж вирішили поринути в чарівний світ музики, створений Німецьким симфонічним оркестром. Розпочався вечір увертюрою з оперети Леонарда Бернстайна „Кандид”.
З веселим привітальним словом до публіки звернувся диригент Інґо Метцмахер. Й він не зміг оминути футбольної тематики:
Бажаємо вам провести з нами чудовий вечір. Він триватиме двічі по 45 хвилин, якщо ж буде нічия, то матимемо ще додатковий час та післяматчеві пенальті. Ми розпочали свій виступ твором Леонарда Бернстайна, котрий зумів поєднати величну класичну музику з розважальною. Ми тяжко тренувалися й тепер налаштовані оптимістично, як і тренер нашої футбольної збірної.
Інґо Мецмахер походить з відомої музичної сім’ї. Свою кар’єру він починав піаністом у відомих оркестрах. Але Мецмахер не тільки великий шанувальник музики, він ще й запеклий футбольний вболівальник:
Футбол – це явище 20-го віку. Тому я хочу вам презентувати музику перш за все саме з цього століття.
Мецмахеру вдавалося захопити увагу публіки ефектом несподіванки, яких є чимало в творах композиторів 20-го століття. Асистували диригенту в цьому висококласні музиканти.
Я хочу вам представити трубача-віртуоза зі Швеції Гакана Гакенсберґера. Спершу він хотів відмовитися від участі, після того, як його команда вилетіла з чемпіонату, але врешті-решт він все ж прийшов сюди. Він вміє грати швидше і технічніше, аніж гравці його збірної в центрі поля і в нападі. Зараз ми почуємо другий акт з третього концерту його земляка Карла Зандштрьома. Він починається діалогом батька й сина”.
Окрім шведського трубача в концерті брав участь відомий російський скрипаль Максим Венгеров. Він солював у знаменитому „Мадярському танці” Йоганеса Брамса. І хоча Брамс – яскравий представник плеяди німецьких композиторів 19-го століття, та все ж Мецмахер увів його твір до свого концерту недарма. І тут знову винен футбол. А саме згадка про так зване „диво у Берні” 1954 року, коли німецька збірна ціною неймовірних зусиль переграла у фіналі Чемпіонату світу команду Угорщини.
Любомир Петренко