1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Фільм-памфлет ”Фаренгейт 9/11”

Йорґ Ташманн, Христина Ніколайчук7 серпня 2004 р.

На екрани Європи вийшла документальна стрічка, через яку, на думку деяких коментаторів, нинішній президент Сполучених Штатів Джордж Буш може програти на виборах. Йдеться про фільм-памфлет “Фаренгейт 9/11”.

https://p.dw.com/p/APBV
Стрічка документаліста Майкла Мура сподобалася не лише журі Каннського фестивалю, але й глядачам
Стрічка документаліста Майкла Мура сподобалася не лише журі Каннського фестивалю, але й глядачамФото: Falcom Media

�кументальних фільмів не траплялося вже майже 50 років. До того ж, уперше в США касовий збір документального фільму склав понад 100 мільйонів доларів.

Попри такий успіх, німецькі критики відреагували стримано на новий фільм Майкла Мура і закинули йому, що режисер є чистої води пропагандистом. Безперечно, фільми Майкла Мура є політично заангажованими, в них чітко проглядається власна думка творця. Однак він, як ніхто інший, вправно поєднує розважальний зміст з критичною складовою. На початку стрічки Мур коротко зображає настрій у США після сумнівної перемоги на президентських виборах Джорджа Буша, коли його інавгурація супроводжувалася численними протестами. Ось як про це було сказано у фільмі:

“Жоден президент не переживав щось подібне у день своєї інавгурації. Та й протягом наступних восьми місяців справи у Дж.В. Буша йшли не найкращим чином. Він не міг призначити своїх суддів, мав труднощі з просуванням своїх законів і втратив республіканську більшість у сенаті. Соціологічні опитування вказували на зниження його рейтингу. Вже тоді він створював враження президента, котрого не оберуть на повторний строк. Оскільки його справи йшли погано, він зробив те, що зробили б ми усі за таких обставин: пішов у відпустку. За даними газети ”Вашингтон Пост”, за вісім місяців перебування на посаді – до 11 вересня 2001 року – Джордж Буш пробув 42 відсотки часу у відпустці.”

Мур показує президента під час риболовлі, чи гри в гольф у лісі, чи на своєму ранчо. І пускає відповідний ”попсовий” музичний супровід. При такому монтажі картинок та звуку режисер може бути впевнений, що викличе посмішку в глядача. Звісно, час від часу Майкл Мур показує все занадто спрощено, однак вражає, яким буденним, безпомічним та недосвідченим може виглядати один з наймогутніших чоловіків планети. У ключовій сцені, що відбувається 11 вересня 2001 року, бачимо його в школі, як він гортає дитячу книжку, хоча на той час йому вже було відомо про теракти в Нью-Йорку. Сім довгих хвилин американський президент не робить нічого. Буш виглядає геть самотнім, і у глядача навіть виникає бажання поспівчувати йому. Утім, Майкл Мур не дає можливості картинкам говорити самим за себе і коментує їх на свій кшталт:

“Не знаючи, що він має робити, не маючи поблизу нікого, хто сказав би йому, що робити, без тілоохоронців, які кинулися б до нього та забрали б його у безпечне місце, Буш просто далі сидить поміж дітей і читає їм книжку ”Моє любе козенятко”. Майже сім хвилин проходять без жодних дій з його боку. Коли Буш сидів у цьому класі в Флориді, він, мабуть, себе запитував: можливо, треба було частіше ходити на роботу?”

При всій критиці стилю фільму в ньому переважають деталі та висловлювання, котрі змушують замислитися. Так, наприклад, Майкл Мур показує, що терористичний напад не відбувся просто так, що було урізано фінансування секретних служб і адміністрація Буша використовувала страх перед тероризмом у своїх цілях. Торкаючись теми війни в Іраку, Мур чітко називає тих, хто на цьому заробляє, і показує, яку потужну підтримку отримує Буш від нафтового лоббі.

Фільм Майкла Мура ”Фаренгейт 9/11” є антибушівським фільмом, але він не є антиамериканським. Постановник фільму показує консервативну демократку, яка спочатку дуже патріотично виступає на підтримку війни в Іраку, однак потім втрачає сина і починає сумніватися. Наприкінці фільму Майкл Мур повертається до властивого йому полемічного стилю інтерв”ю і запитує конгресменів США, що вони відповіли б на пропозицію послати до Іраку власних дітей.

“Фаренгейт 9/11” є важливим фільмом, знятим передусім для американців, а не для європейців. Спочатку стрічку навіть не хотіли пускати в американський прокат (потужний концерн “Дісней” заборонив своїй дочірній компанії “Мірамакс” показувати цей фільм). Проблема у тім, що американські інформаційні мережі, які належать великим медіаконцернам, часто викидають за кадр частину правди, наприклад, про загиблих солдатів чи труни, в яких їх повертають на батьківщину. Тому такі полемічні та в”їдливі фільми, як “Фаренгейт 9/11”, безперечно, потрібні.