Хто б не переміг, Франції потрібен реформатор

Центральна тема в європейській пресі – президентські вибори у Франції, перший тур яких відбувся в неділю. На момент підготовки огляду преси попередні результати ще не буди відомі, але газетні коментатори виходили з того, що в другий тур вийдуть кандидатка від соціалістів Руаяль та член правлячої партії, консерватор Саркозі. Австрійська Die Presse пише:

Франція обирає, але ця країна не хоче і не може визначитися. Це видно, якщо згадати, що у фінальній частині перегонів ішлося про дрібниці, а не про центральне питання: хто зможе дати Франції новий імпульс? Хто має реальний рецепт для створення нових робочих місць і дати поштовх розвитку економіки? Якщо тверезо глянути на кандидатів, то відповіді ґолліста Саркозі на економічні виклики більш переконливі. Саме він, швидше, може вивести країну з кризи на ринку праці. Але в Саркозі є один суттєвий недолік: він розколює суспільство, йому бракує позитивного іміджу, щоб привернути більшість французів, - вважає Die Presse.

Британська Daily Telegraph зауважує:

Соціальні проблеми, яких стає дедалі більше через легіони французьких безробітних, ставлять колосальне випробування перед політичним керівництвом... Серед кандидатів у президенти Ніколя Саркозі – єдиний, хто знає що робити для вирішення структурних проблем Франції. Він зрозумів, що масове безробіття не подолати без скорочення соціальної підтримки, а економіка має стати гнучкішою, - пише Daily Telegraph.

Тему продовжує італійська Corriere della Sera:

Виборчу кампанію 2007 року відзначає одна політична особливість: класичні розбіжності між правими й лівими кандидатами стерлися. Це ускладнило можливість вибору на основі соціальних та економічних умов життя французів. Президентські вибори у Франції дуже персоналізовані. Імідж кандидатів відіграє більшу роль, ніж політичні переконання виборців, - вважає Corriere della Sera.

Німецька Bild-Zeitung зауважує:

Хто б не переміг на цих виборах і в другому турі в середині травня, він чи вона має об’єднати країну і почати запізнілі реформи. Оскільки без сильної Франції слабка Європа, а отже і Німеччина, - пише Bild-Zeitung.

До інших тем. Німецька газета Volksstimme звертається до подій у Росії. Минулими вихідними влада продемонструвала жорстке поводження з опозиціонерами, застосувавши силу проти демонстрантів у Москві й Санкт-Петербурзі:

Звичайно, путінську Росію не можна порівняти з СРСР часів Сталіна, хоча б через те, що вона менша за територією і в неї інша економічна модель. Але щодо методів автократичного керування країною паралелі просто кидаються в очі. Взяти хоча б поводження з опозиційним лідером Гаррі Каспаровим. Його вважають небезпечним для держави, отже Каспарову довелося познайомитися зі штаб-квартирою російських спецслужб, сумнозвісною Луб’янкою. Різниця між сталінізмом і путінократією полягає в тому, що Каспарова затримали серед білого дня, а не приїхали за ним уночі. Його відпустили, заміст того, щоб на місці „прописати” десять років Гулагу. Зробити це не дає міжнародна преса, що чатує під дверима. Тому Москва 2007 – це не Москва 1937 року, - констатує Volksstimme.

На завершення – про німецькі події. За даними вчених, німці сьогодні – найтовстіша нація в Європейському союзі. Газета Nürnberger Nachrichten з цього привожу зауважує:

Зайва вага – не окремий феномен, з яким можна боротися, купуючи натуральні продукти і більше займаючись спортом. Ця проблема пов’язана з освітою. Чим гірше вона, тим більше жирної і нездорової їжі їдять німці. Недоліки шкільної системи очевидні, - пише Nürnberger Nachrichten.

На сторінках Badische Zeitung читаємо:

Так, держава не повинна склавши руки дивитися, як харчова промисловість змішує жирне з солодким, а потім підсовує ці нібито здорові продукти, а насправді „калорійні бомби” дітям. Було б непогано заборонити рекламу, що вводить покупців в оману, а ще зобов’язати виробників друкувати на обкладинці попередження про небезпеку ожиріння. Решту зробить спорт, - вважає Badische Zeitung.