"Камбек" у німецькому МЗС

Коли Франк-Вальтер Штаймаєр повернувся цього тижня на своє колишнє місце роботи, то відчув себе, мабуть, як риба у воді. Після чотирирічної перерви соціал-демократ знову став господарем свого колишнього кабінету в приміщенні МЗС ФРН у центрі Берліна. Імовірність знову представляти Німеччину на міжнародній арені - це "честь і нагорода", сказав Штайнмаєр німецьким дипломатам у свій перший робочий день. Зустріли його як свого - теплими оплесками.

У гармонії з канцлеркою

На відміну від інших міністерських портфелів при формуванні нового уряду Німеччини повернення Штайнмаєра в МЗС було очікуваним. Він і сам хотів заступити на посаду, яку обіймав з 2005 до 2009 року в тодішньому уряді "великої коаліції" консерваторів і соціал-демократів. Робота йому явно подобалася, дипломат він терплячий і з достатньою часткою прагматизму, тож, місце голови парламентської фракції соціал-демократів Штайнмаєр охоче змінив на крісло в урядовому літаку.

У першу закордонну поїздку - в Париж - він вирушив разом із канцлеркою Анґелою Меркель, з якою і раніше знаходив спільну мову. Лише зрідка між ними виникали розбіжності. Так було, приміром, коли Меркель прийняла у своєму відомстві Далай-ламу. Штайнмаєр розцінив це як зайвий випад на адресу китайського керівництва.

Але в цілому відносини між цими двома політичними діячами були доволі гармонійними. Навіть настільки, що в ході передвиборчої кампанії 2009 року, коли Штайнмаєр сам претендував на посаду канцлера, він дуже делікатно поводився зі своєю політичною суперницею.

Хто визначає зовнішньополітичний курс

Коли в листопаді 2005 року Меркель уперше очолила уряд ФРН, вона не мала багатого міжнародного досвіду. Один з чиновників відомства федерального канцлера навіть подарував їй тоді невеликий глобус - для орієнтації у світовій політиці. Тепер, вісім року по тому, Меркель почуває себе на міжнародній арені як удома. Усі її знають, а вона у свою чергу опанувала всі необхідні дипломатичні прийоми. І ні в кого в Німеччині вже не виникає сумнівів, що саме вона й надалі задаватиме тон у найважливіших питаннях зовнішньої політики країни.

У принципі так було завжди: відомство федерального канцлера прокладає, так би мовити, міжнародний маршрут, яким потім іде головний дипломат країни. Очевидно, однак, що останнім часом той блиск, який раніше був притаманний міністру закордонних справ, добряче збляк.

У минулому ця посада була значно престижнішою, в тому числі й тому, що той, хто її обіймав, як правило, був ще й віце-канцлером. Тепер же міністерство закордонних справ вважають свого роду філіалом канцлерського відомства, яке, власне, задає тон у зовнішньополітичному курсі. А портфель очільника зовнішнього політичного відомства став цінуватися значно менше під час торгів при формуванні коаліційного уряду.

Принцип спадкоємності

Основні азимути будь-якого німецького міністра закордонних справ, який би партквиток він не носив у кишені, визначені наперед. Це курс на європейську інтеграцію і трансатлантичне партнерство.

У зовнішній політиці ФРН давно вкорінився принцип спадкоємності, на який послався і Штайнмаєр, повернувшись у МЗС. Щоправда, критично зауважив він, надалі недостатньо буде лише повторювати, як він висловився, "відомі заклинання". Новий міністр заявив, що привітав би дискусію щодо майбутніх напрямків німецької зовнішньої політики, і одразу ж вніс у таку дискусію свою лепту. Застосування сили, за його словами, не може бути "лакмусовим папірцем для перевірки серйозності зовнішньополітичних намірів" ФРН.

Така поведінка, вважає міністр, не враховує ані можливості розумної дипломатії, ані особливої відповідальності, яку історія поклала на Німеччину. Штайнмаєр підкреслив тим самим своє негативне ставлення до мілітаристської зовнішньої політики і похвалив у цьому зв’язку свого попередника, ліберала Ґідо Вестервелле за його "принципи військової стриманості".

Україна на порядку денному

Коаліційна угода, про яку домовилися урядові партнери ХДС/ХСС та СДПН, не місить у своєму зовнішньополітичному розділі жодних сюрпризів. Особливо важливими сусідами Німеччини в ній традиційно названі Франція та Польща, а США - "ключем до свободи, безпеки і добробуту для всіх".

Це, однак, не поширюється на свободу шпигувати за союзниками, тому новий уряд ФРН очікує, що вашингтонська адміністрація вживе заходів з тим, аби відновити взаємну довіру, яка похитнулася у результаті скандалу довкола Агентства національної безпеки (NSA) США, і надалі ставитиметься з більшою повагою до особистого життя німців.

Найважливішим проектом на найближче майбутнє офіційний Берлін вважає успішне завершення переговорів про створення зони вільної торгівлі між США та Євросоюзом. Відносини з Росією німецький уряд, як і раніше, хотів би вибудовувати на основі висунутої раніше концепції "модернізаційного партнерства". Щоправда, розуміють таке партнерство в Москві і Берліні по-різному.

Одним з перших пунктом на порядку денному нового міністра закордонних справ ФРН стоїть ситуація в Україні. Штайнмаєр сумнівається в тому, що Україна зможе ухвалити рішення в ситуації, "коли від неї вимагають зробити вибір між Росією та Європою". З точки зору міністра, Захід недооцінив рішучість Росії в цьому питанні.