Шенгену 15 років: Молочні ріки, кисельні береги

У районі містечка Шенген межують Німеччина, Франція та Люксембург – сьогодні їх з’єднує шенгенський міст. І в минулому, і зараз не все дозволено перевозити через кордон. Утім, контрабандистів це ніколи не стримувало.

Інший берег річки Мозель для контрабандистів був "країною мрій". Уявіть: після війни на німецькому березі все було в дефіциті. В Люксембургу ж, навпаки, нічого не бракувало. Але єдиний міст був знищений. Щоб дістатись до тамтешніх багатств, потрібно було ризикувати.

Пригадує колишній контрабандист Альбрехт Гельц: "Перепливали до цих магазинів, пожитки прикріпляли на голові , адже щось треба було вдягнути. Потім йшли до магазинів, купували шоколад і з повними кишенями таких маленьких карамельок перепливали на свій берег. Ну, тоді ми вже, звісно, форсили перед дівчатами."

Тривожні будні контрабандистів і митників

Банда Альбрехта Гельца ставала дедалі професійнішою. Щоб перевозити хліб та картоплю у великій кількості, вони збудували своєрідний підводний човен на дистанційному управлінні. Запчастинами слугувало те, що залишила по собі американська авіація: "Повертаючись, вони викидали запасні каністри з-під бензину – ціла купа залишилась лежати в цій місцевості. Одна якимсь чином збереглась неушкодженою. Прив'язавши її мотузкою, ми перетягували з одного берега на інший."

Манфред Бурґ був тоді суперником Альбрехта Гетца. Поліцейський охороняв кордон. Його місцем роботи була митниця – осередок полювання на контрабанду. Цей вид діяльності серед населення став звичайною справою. Митникам доводилось протидіяти не тільки великим оборудкам, але й невпинному "мурашиному руху" контрабанди:

"Мурахи – маленькі, але працелюбні тварини. Бігають туди-сюди. І тут було так само: перейшов кордон, скупив дозволену кількість, показав співробітнику: "Ось дозволена кількість", пішов до визначеного пункту, де його хтось чекав, передав вантаж, через годину пішов знову на той бік, придбав дозволену кількість, повернувся. Це робилось по багато разів на день",- ділиться спогадами колишній поліцейський Манфред Бурґ.

Контрабанда в добу без кордонів

Сьогодні контрабандисти діють хитрішими методами. Особливим попитом користується дешевий люксембурзький бензин, а також кава і тютюн. В селищі Шенген, на 500 душ є цілих вісім заправок. Щоденно приїжджають туристи-заправники та часто беруть більше, ніж дозволено.

Звичайно, важливіше бензину – контрабанда грошей. До Люксембургу перевезли сотні мільйонів, і це було одвічною причиною скандалів у Євросоюзі. Втім, мешканці Шенгену пишаються тим, що на їхню честь названо Шенгенську угоду. Старші люди тут цінують відкриті кордони – навіть якщо контрабанда може процвітати в обох напрямках. "Я хотів би, щоб Європа розвивалась далі в такому ж дусі, і навіть ще краще",- каже один з місцевих старожилів.

Автори: Фабіан Гайнцль/ Захар Бутирський
Редактор: Євген Тейзе