Науковці в Німеччині

Це буде непевний шлях, зрозуміла Вібке Есдар, коли вирішила здобувати науковий ступінь. 28-річна жінка, яка пише докторську дисертацію в університеті в Білефельді, спочатку працювала над дослідницьким проектом. Потім одержала чверть ставки, а також стипендію. Однак це невдовзі скінчиться, і тоді Вібке Есдар треба буде думати, що робити далі. «Моя керівниця з радістю запропонувала б мені роботу», – говорить вона. Але, за її словами, це залежить від того, чи затвердять фінансування подальших дослідницьких проектів.

Багато з 200 тисяч претендентів на здобуття докторського ступеня у Німеччині, мають схожу з Вібке Есдар ситуацію. Вони вимушені працювати над своїми дисертаціями за непростих умов. Півставки, незважаючи на 40-годинний робочий тиждень, є правилом, до цього додаються тимчасові контракти. І навіть після здобуття докторського ступеня вони часто упродовж багатьох років працюють за тимчасовими контрактами, поки не здобувають престижну посаду професора. Науковці з-за кордону неохоче погоджуються працювати у вищих школах ФРН. Водночас, якщо німецьким дослідникам випадає такий шанс, вони залюбки їдуть працювати до престижних університетів за кордоном.

Радше тимчасовий контракт

Умови роботи в університетах мають фундаментально змінитися, вважають у німецькій профспілці освітян (GEW), яка виступає за реформи кадрової політики в університетах і дослідницьких інститутах. Ще до наукової конференції GEW у 2010 році було розроблено Templiner Manifest, який містить десять вимог. Ідеться, наприклад, про надійні робочі відносини, кар’єрні перспективи для тих, хто одержав докторський ступінь, а також забезпечення умов для постійної роботи позаштатних лекторів.

Під час наукової конференції у вересні 2012 року в Герршингу поблизу Мюнхена ця тема теж була в центрі уваги. Цього разу було розроблено так званий «Герршинзький кодекс», за яким вищі навчальні заклади зобов’язуються покращити умови праці науковців. Остаточна версія документу буде представлена в листопаді, але його основний зміст зрозумілий. Якщо Німеччина хоче бути одним з найкращих дослідницьких майданчиків у світі, дещо має змінитися. «Кар’єрні перспективи тут непевні, адже один тимчасовий контракт замінює інший, ще коротший за тривалістю», – розповідає Андреас Келлер з GEW.

Tenure track або привабливий контракт

Якщо в Німеччині кар’єра майбутніх професорів непевна, то в США та Великобританії давно існує практика «tenure track». Лише нині Мюнхенський технічний університет починає запроваджувати цей підхід. Майже одразу після здобуття докторського ступеня, молоді дослідники отримують контракт асистента професора на шість років, який передбачає фіксовану зарплатню та високий рівень відповідальності.

Якщо вони добре виконують свою роботу, їх підвищують до посади доцента. Ця робота є постійною з можливістю в подальшому стати професором. Така кар’єрна схема дає набагато більший рівень фінансової безпеки, але водночас передбачає й тиск. «Протягом перших шести років я можу випасти з системи. Це дуже жахлива перспектива, особливо для тих, хто хоче створити сім'ю», – говорить Вібке Есдар.

Якщо випускників з докторським сиупенем працевлаштовують, вони мають розраховувати на перспективу залишитися в університеті, вимагає Келлер. Але залишається питання, чи захочуть університети запроваджувати кодекс. Адже, з їхньої точки зору, система добре налагоджена – є багато дешевої робочої сили, яка активно займається викладанням і дослідженнями.