Штутгартці мріють про новий міжнародний успіх..вже без Глєба і Хедіри

Прихід Крістіана Ґросса, який у другій половині сезону 2009/2010 замінив на цій посаді "сірого" Маркуса Баббеля, став для знавців світу спорту дещо несподіваним. А втім, вже перші місяці його керівництва загасили палкі коментарі критиків, які віщували провал команді. У минулому сезоні ФК "Штутгарт" визнали найкращим клубом другої половини чемпіонату. І це, навіть попри відставання від "Шальке 04", якому південнонімецька команда поступилася другим місцем. "Ми хочемо бути у лідерах, серед топ-п’ятірки. І, звичайно ж, наша головна мета - вихід на міжнародний рівень", - озвучив плани клубу його президент Ервін Штаудт.

Перші кроки

Історія цього клубу сягає далекого 1912-го року, коли дві міські футбольні команди вирішили об’єднатися. Але помітним для всіх клуб став десь на початку 1950-х. За вісім років керівництва "однорукого Роберта", як називали тренера команди Роберта Шлінза, котрий втратив ліву руку в автокатастрофі, команда завоювала чотири трофеї. Однак, незважаючи на здобуття звання чемпіонів 1950-го і ще за два роки 1952-го, а також перемоги у Кубку Німеччини 1954-го і 1958-го, старе покоління футболістів "Штутгарта" не вважали зірковим. Їх так довго не сприймали усерйоз, що у складі національної збірної Німеччини, яка виграла 1954-го року Чемпіонат світу у Швейцарії, жодному представникові цієї команди взагалі не знайшлося місця.

Зоряний час

Набагато яскравішою команда почала виглядати десь на початку 1980-х. Тоді створений навколо Ганзі Мюллера, Карелца Фостера й Оттмара Гітцфельда колектив показував яскраву, впевнену гру. Однак команді під керівництвом Ганса-Юрґена Зундерманна для досягнення серйозніших результатів повсякчас чогось бракувало. Після того як "Штутгарт" виграв за п'ять сезонів після повернення до Бундесліги дві "бронзи" і одне "срібло", завдання Зундерманна у клубі вже вважали виконаним. Його замінили Гельмутом Бенгаузом. І, як виявилося, ця ставка була успішною. 1983-го року новий керманич повернув "Штутгарт" на третє місце, а вже наступного року виграв своє довгоочікуване третє чемпіонство в історії клубу і перше з моменту створення Бундесліги.

Новітня ж історія клубу починається з призначення головним тренером Фелікса Магата. "Залізний Магат" тоді, як і зараз, робив ставку на молодь, яка під наглядом досвідченого капітана Красіміра Балакова вдосконалювалася ледь з кожною грою. Гравці віддячили тренерові третім місцем 2003-го року і кар’єрним успіхом – буквально за рік його запросила до себе мюнхенська "Баварія".

Туманне майбутнє

Сьогодні фундаментальне питання, яке постало перед клубом: куди рухатися далі? Останнім часом клуб йшов курсом великих витрат у надії на вихід до Ліги Чемпіонів. На думку багатьох, ця стратегія себе не виправдала: це доводить і гра "зірки" Аляксандра Глєба (білоруський нападник, щоправда, влітку залишив "Штутгарт"). Крім того, чимало впливових функціонерів клубу вже не готові ризикувати своїми грішми заради амбітних планів виходу на міжнародний рівень.

Друга частина минулого футбольного сезону виявилася для швабів надзвичайно успішною. Але висновки з цього робити передчасно. Ядро клубу зазнало фундаментальних змін, по-суті, клуб перебуває у перехідному становищі в очікуванні нового керівництва і, можливо, нової стратегії розвитку. Від Нового року "Штутгарт" залишило загалом 12 гравців, остання втрата - талановитий 23-річний півзахисник Самі Хедіра, який продовжить кар'єру в мадридському "Реалі". Деякі спортивні аналітики пропонують команді брати приклад з німецької збірної на Чемпіонату світу у ПАР: це має бути молода команда, сповнена талановитих гравців, і харизматичний тренер з добрим тактичним "нюхом". Тоді хоча б частина амбітних планів команди має реальні шанси на реалізацію.

Автор: Йєнс Крепела, Дмитро Каневський
Редактор: Захар Бутирський