Що зробила фінансова криза з економічними теоріями

Коли Клаудіо Вевель кілька років тому почав вивчати бізнес-адміністрування,  такі визначення, як «регулювання фінансових ринків», «систематичні ризики» або «економічна етика» можна було почути рідко. Нині, вже докторант,  він сам дискутує зі своїми студентами про те, як держава має законодавчо регулювати ринок, про ризики, які можуть призвести до повного колапсу фінансової системи, а також про такі людські цінності, як солідарність та постійність, на які можуть орієнтуватися менеджери.

У кризові часи ці теми, яким раніше приділяли мало уваги, набули неабиякого значення, саме їх тепер інтенсивно досліджують. Економічні науки  досі мали тільки одну базову філософію, котра відштовхувалася від того, що фінансові ринки треба просто залишити у спокої. «Криза чітко показала, що наші модельні рамки наштовхнулися на свої межі», - пояснює професор політичної економії Кельнського університету Ахім Вамбах.

У центрі уваги людина

Однак у центрі дискусій нині перебувають не лише регулювання та системні ризики, дедалі більше у поле зору економічних теорій та моделей потрапляє людина з її перевагами та недоліками. Наприклад, поведінкова економіка, що досліджує поведінку людей в економічних ситуаціях, нині є науковим трендом. Центральне поняття – «довіра», відзначає професор Вамбах: «Я повинен створити ринкові структури, у яких усі можуть довіряти один одному». Криза стала також кризою довіри. Тому одне з головних завдань економічних наук – дослідити, як мають бути організовані інституції, аби на ринку знову запанувала довіра.

Так само і в бізнес-адмініструванні - довіра до сили вільних ринків похитнулася, каже кельнський професор Томас Гартманн-Вендельс. «Ми дуже сильно вірили у продуктивність ринків». Натомість системним ризикам приділялося занадто мало уваги. За словами економіста, є ціла низка нових аспектів, вивчених завдяки кризі, котрі нині втілюють у наукових моделях.

Теорія без практики...

Конкретний приклад того, як наукова модель може допомогти політиці – банківський збір. Чим важливіший банк для всієї системи, тобто чим більше його системне значення, тим більше грошей він має відкладати, аби в разі кризи не піти на дно. Але як виміряти, наскільки релевантним є банк для системи. Тут наука може дати важливі вказівки. «Важливо, що ми можемо сказати, системна значущість залежить від тих чи інших факторів, тож, від них має залежати і банківський збір», - пояснює професор.

Давати політикам конкретні рекомендації та розробляти придатні для практичного застосування наукові моделі – саме в цьому 26-річний докторант Клаудіо Вевель бачить майбутні виклики для науки. На його переконання, економічна наукова думка перебуває на занадто теоретичному рівні. «Мало б сенс, якби було більше зусиль у напрямку практичного застосування, більше моделей, які б надавали політикам також прогнози».

Але попри всі зміни у теоріях і моделях економічних наук, базову ідею Homo Oeconomicus, тобто людини, котра завжди діє раціонально, аби максимізувати свою користь, криза не поставила під сумнів, вважає професор Ахім Вамбах. Навпаки, криза показала, що  всі можуть дуже раціонально поводитися – політики, які рятують банки, держави, які дедалі більше загрузають у боргах. Тому зміни парадигми у науці не відбулося.  «Не можна сказати, що класична економіка з її Homo Oeconomicus через кризу зазнала поразки».

Автор: Ніколаус Штайнер / Наталя Неділько
Редактор: Тетяна Бондаренко