Ющенко в Берліні: німецький уряд не поспішає з обіцянками

Першими про те, з чим приїхав президент України до Берліна, дізналися представники провідних німецьких ЗМІ. З журналістами Віктор Ющенко зустрівся в столичній студії «Німецької хвилі» ще до свого офіційного прийняття у федерального президента Горста Келера. На цій зустрічі була присутня наша берлінська кореспондетка Наталія Фібріг.

Наталю, як окреслив головну ідею свого візиту на зустрічі з німецькою пресою Віктор Ющенко?

Головна ідея, яку Віктор Ющенко намагався донести журналістам, це те, що Україна змінилася, і український народ теж змінився. Тобто українська держава, як сказав президент, має цілком очевидні підстави для своїх євроінтеграційних устремлінь, а саме – жити в цивілізованій, заможній і правовій державі. Однак зрозуміло було також, що «помаранчева революція» суттєво змінила ставлення до України, посилила інтерес до неї. Але стан речей поки що залишився таким, як був. Тому, як заявив Ющенко, він хоче за ці неповні два дні візиту збагнути, як саме бачить майбутнє України німецький уряд. Також він наголосив, що на шляху до ЄС треба починати з малого, але необхідного. Наприклад з набуття Україною статусу країни з ринковою економікою.

Яке питання цікавило найбільше представників німецьких ЗМІ?

Було дуже багато різних питань. Йшлося й про стосунки Німеччини з Україною, Європи й України, про Росію, про реприватизацію та можливості активізувати німецькі інвестиції в Україну, також про «справу Гонгадзе». Втім, як мені здалося, основною темою, яка цікавила німецьких журналістів і з якої Віктор Ющенко висловився особливо палко, став німецький візовий скандал та його вплив на імідж України. Український президент зазначив, що Німеччина має сама з»ясувати всі юридичні проблеми навколо цього питання. Але водночас, сказав Ющенко, йому особисто неприємно, коли його співвітчизників називають «нелегалами», бо вони такими не є.

Яке враження, на твою думку, справив український президент на німецьких журналістів?

Я думаю, що це було гарне враження, розмова була справді щирою. Запитань виникало дуже багато, і, зважаючи на графік зустрічей президента, ця зустріч була тривалою. Втім, часу все одно не вистачило. Розмова закінчилася приємним запрошенням Віктора Ющенка, який сказав, що «ось, бачите, ми не можемо одразу всі ті питання, які ми хочемо обговорити. Тому, будь ласка, приїжджайте до Києва. Ви ж знаєте, що Київ завжди на вас чекає, і Європа без України – це неповна Європа».

Прокоментувати перший день візиту українського президента до Німеччини ми попросили Ебергарда Шнайдера, експерта берлінського Фонду науки й політики. Його не дивує, що в Західній Європі першою країною Ющенко відвідує саме Німеччину. За словами політолога, Німеччина – це найбільша країна Європейського союзу, і її голос в ЄС має велику вагу. До того ж, саме в Німеччині, якщо говорити про Захід Європи, найкраще розуміють бажання України вступити до ЄС. Утім це ще не означає, що Берлін стане захисником євроінтеграційних прагнень України, каже Ебергард Шнайдер:

”Німецький уряд не робитиме жодних обіцянок. Це були б занадто далекі кроки. Він демонструватиме своє розуміння українських прагнень, свою симпатію. Але з боку німецького керівництва Україні дадуть також зрозуміти, що шлях вступу до ЄС – дуже непростий. Слід виконувати відповідні Копенгагенські критерії, що включають політичні, економічні, інтеграційні вимоги. Це ж великий і складний шмат роботи, що його ще доведеться подалати Україні, щоб стати країною, придатною для вступу в ЄС”.

Нове українське керівництво готове таку складну роботу виконувати. Наскільки ж реальною є можливість, що колись Україні таки вдасться виконати всі вимоги для вступу до ЄС?

”Коли бажання таке сильне, а піднесення таке потужнє, як в Україні після помаранчевої революції, то, якщо об”єднати всі зусилля, можна пройти великий шмат шляху в напрямку до ЄС. Тут все залежатиме однак від самої України, від її успіхів у проведенні реформ. Чим швидше й інтенсивніше їй вдасться їх втілювати, тим менше шансів залишатиметься в Європейського союзу відсувати рішення про можливість українського вступу на невизначену перспективу”.

На думку Ебергарда Шнадера, у нинішнього українського уряду є достатньо волі, щоб втілювати такі необхідні реформи. Однак є й проблеми нагадує німецький експерт:,:

”Головна з них полягає в тому, що в цього уряду залишається фактично тільки рік часу. Наступного року обирається новий парламент і цей уряд може зробити лише перші малі кроки, означити напрямок політики”.

Частково саме тому, веде далі Ебергард Шнайдер у Німеччині та й у всій Західній Європі нерідко можна почути різноманітні застереження на кшталт: давайте зачекаємо, як довго утримаються зміни, що відбулися в Києві. На Заході ще не готові до осотаточникх заяв і бажають переконатися, як за українською реторикою послідують реальні кроки.