Ющенко у FAZ: Газотранспортна система України як основа енергетичної безпеки Європи

Головною темою в коментарях європейських газет є кадрові рішення у керівництві Росії. Після призначення міністра оборони Сергія Іванова на посаду першого віце-прем’єр-міністра видання вважають його можливим наступником Володимира Путіна на президентській посаді.

Однак спершу – кілька цитат з інтерв’ю президента України Віктора Ющенка впливовому німецькому виданню Frankfurter Allgemeine Zeitung. Головною темою інтерв’ю стала газотранспортна система України та можливі плани Росії щодо неї. Віктор Ющенко висловив свою позицію так:

З точки зору національної безпеки сьогодні немає жодних підстав розмірковувати над якимись змінами в газотранспортній системі. (...) Вона є основою для національної енергетичної безпеки. Якщо щодо неї вестимуться переговори, то ми би хотіли передусім досягнути, щоб ця система була визнана і як беззаперечний фундамент для європейської енергетичної безпеки. У цьому питанні йдеться не про двосторонні відносини, а саме про енергетичну безпеку Європи, з рівним врахуванням інтересів постачальників енергії, споживачів і транзитерів.

На питання Frankfurter Allgemeine Zeitung, якою має бути роль Європи в цьому контексті, Віктор Ющенко відповів:

Проблема полягає в тому, що на сьогодні немає структурованого енергетичного ринку в Європі. Натомість є російські зв’язки з Німеччиною, Францією чи Англією. На них неможливо розбудувати єдину енергетичну політику. Я не думаю, що українська газотранспортна система має стати частиною двосторонньої структури. Все має бути організованим у рамках спільного ринку. В такий спосіб ми змогли б звільнитися від погроз та шантажу двосторонніх відносин. До речі, говорячи про постачальницький бік я маю на увазі не лише Росію. Адже запаси газу є ще й у Центральній Азії чи в Ірані, - наводить слова українського президента Frankfurter Allgemeine Zeitung.

До іншої теми. „Не треба бути кремлівським астрологом, щоб стверджувати, що в Росії стартувала президентська передвиборна кампанія 2008”, - пише фінська газета Hufvudstadsbladet і пояснює:

Міністра оборони Іванова призначено першим віце-прем’єром, і в такий спосіб він опинився на стартовій позиції в президентських перегонах поруч з іще одним потенційним кандидатом – вже першим віце-прем’єром Дмитром Медвєдєвим. Здається, Путін не може зробити вибір на користь одного з них. Колишній керівник його штабу, Медвєдєв, має всього 42 роки, він юрист, підприємець і очолює раду директорів „Газпрома”. Іванову, як і Путіну, 54 роки, а ще він, як і нинішній президент починав свою кар’єру зі служби в органах безпеки. Водночас обидва потенційні кандидати виконують найважливіший критерій – вони обоє походять із Санкт-Петербурга, - зауважує Hufvudstadsbladet.

Чеська газета Lidove Noviny розмірковує:

Очевидно, Путін хоче, щоб і в Медвєдєва, і в Іванова були рівні шанси у президентських перегонах. Очевидно, поки президент ще й сам не вирішив, хто саме є його фаворитом. Останні перестановки в російському уряді свідчать про те, що Кремль намагається знайти гідного наступника Путіну. А призначення Іванова на вищу посаду вказує на пріоритети в російській політиці, які нині лежать у промисловій та військовій галузях, - припускає видання Lidove Noviny, що виходить у Празі.

Французька газета Le Figaro висловлює в продовження теми таку думку:

Для Путіна прийшов момент обирати наступника, бо Конституція забороняє йому кандидувати втретє. Нове призначення Іванова відбувається саме на тлі необхідності ухвалення цього рішення. Як і сам Путін, Іванов є членом колишнього КДБ. Вже виходячи з цього він – ідеальний наступник. І вся його кар’єра віддзеркалює посилення того впливу, який чинять колишні кадри КДБ та армії в Кремлі. Ці чоловіки прагнуть сильної Росії, централізуючи владу й урізаючи свободи, - пише Le Figaro.

Газета Luxemburger Wort піддає критиці перестановки в уряді Росії:

Те, з чим ще можна було б погодитися в часи переходу до демократії, погрожує стати системою і, очевидно, слугує сьогодні для тривалого збереження влади в руках комплотів, створених ще за старих часів. (...) Якщо ця форма керованої демократії закріпиться як стандартна російська модель, то й Заходу слід буде зробити висновки. Тоді він більше не може й не має права надалі розглядати Росію як повноцінну демократію, приміром у рамках „великої вісімки”, - наголошує видання Luxemburger Wort.