Як ефективніше протистояти знущанням над історичними пам’ятками

За зміну призначення пам’ятки, порушення режиму її використання, написи чи позначки без дозволу відповідної інстанції змінене законодавство передбачає штраф до 2,5 тисяч гривень. Максимально таке ж адміністративне покарання чекатиме і на людину, яка не віддасть до музею предмети, знайдені під час археологічних розкопок. Але якщо йдеться про умисне знищення пам’ятки чи незаконне проведення археологічних розвідок, то це вже є кримінальний злочин, який передбачає 2-3 роки позбавлення або обмеження волі.

Такі суворі покарання мають позитивно вплинути на ситуацію із збереженням культурної спадщини в Україні, запевнила в інтерв’ю Deutsche Welle член Національного комітету ІКОМОС України Юлія Стріленко. Випадки умисного знищення пам’яток, приміром церков, непоодинокі, тому має сенс жорстко карати за порушення, пояснила експерт. На її думку, українські штрафи все ще є неспіврозмірними з європейськими, хоча за цінністю українська спадщина не поступається.

Не тільки карати. Важливо заохочувати

Утім, Андрій Салюк, президент фонду «Збереження історико-архітектурної спадщини Львова», сумнівається у ефективності законодавчих змін. До збереження пам’яток слід заохочувати, а не тільки карати за порушення, каже він: «Елемент „батога” є важливим, але заохочення, яке було би більш ефективним, у нас реально відсутнє», каже Салюк. Він наводить приклад Польщі, де діє розвинута система співфінансування пам’яткоохоронних і реставраційних заходів для пам’яток, що перебувають у приватній власності чи у користуванні.

В Україні відсутня загальнонаціональна програма, де б було прописано, як заохочується збереження культурної спадщини. Карати особу ув’язненням за знищення пам’ятки – не вихід, адже це пам’ятку не поверне, каже Салюк. А от стягнення великого штрафу, якого б вистачило на її відновлення – це, на його думку було б більш доречним.

Автор: Галина Стадник
Редактор: Леся Юрченко