Як знімати документалістику на еко-теми – проект Goethe-Institut у Мінську

Киянка Катерина Мирошниченко – координатор кліматичного руху «350» в Україні. Вона організовує флеш-моби на теми захисту клімату, як-от «Білі ведмеді й діти», «Парасольки в метро», а також допомагає іншим еко-активістам проводити громадські акції, веде блог руху, бере участь в еко-майданчику фестивалю «Джаз-Коктебель». А тепер ще й учасниця міжнародного проекту «Еко-кадри» в рамках програми Гете-Інституту «Нові зв'язки – нові перспективи». Вона переконана, що завдяки відеороликам на екологічну тематику можна й щось змінити у свідомості людей, щоб ті не забували про довкілля: «На противагу існуючій рекламі на телебаченні, яка пропагує здебільшого споживчу поведінку, я вважаю, що в українському ефірі мають з`явитися ролики, які пропагуватимуть екологічне ставлення до ресурсів, до свого життя, до планети».

Такі ідеї підтримує німецький Гете-Інститут, тому спершу зібрали активістів-однодумців з України, Білорусі, Казахстану, Киргизстану й Узбекистану у Берліні на освітній захід на тему «Клімат і культура». Пізніше слухачі курсу в своїх країнах намагаються через театр, кіно, різні види мистецтва пропагувати знання про зміни клімату й ідеї сталого розвитку. «Вважаю, що мистецтво в Україні й взагалі, візуальне мистецтво, зараз трошки відірване від існуючих реалій, і за той час, який я займалася захистом клімату, мені захотілося це в медійному плані більш просвітити. І тому я побачила в можливості взяти участь у майстр-класі від німецького режисера - нагоду створити якийсь продукт, який можна буде показувати в Україні і який би висвітлював проблеми екології або клімату» - ділиться з DW Катерина Мирошниченко.

Українське коріння

Нині завдяки навчанню в проекті «Еко-кадри» Катерина разом з чоловіком Антоном, який теж є активістом всесвітнього кліматичного руху «350» в Україні розробляє ідеї соціального екологічного відео. Пізніше короткометражки, зроблені «Еко-кадрами» демонструватиме Гете-Інститут в різних країнах. Катерина запевняє, у роботі над фільмом їй є кому допомагати: «Зараз в Україні існує молодіжний кліматичний рух, в рамках дій якого ми підтримуємо різні екологічні і більш за все кліматичні проекти, і ті які пропагують сталий розвиток, тому що все це – взаємопов’язані речі».

«Еко-кадри» справді є мультикультурним проектом. Навіть серед учасників, які представляють Білорусь, можна зустріти українців. Так, студент Андрій Михнюк – родом з Бердянська, навчався в Білорусі на режисера, а хоче продовжувати кіноосвіту у Німеччині, в Берліні чи Потсдамі. Він вважає, що будь-яка творчість разом з естетичною насолодою має приносити практичну користь, давати привід для роздумів. А ще він захоплюється роботами викладача «Еко-кадрів»: «Мені цікавий Томас Фрік тому, що він дуже відомий режисер у Німеччині та у Європі. І він закінчив одну з найвідоміших кінематографічних шкіл у Німеччині і зразу видно коли спілкуєшся з ним, коли бачиш його, наскільки високий у нього рівень і як він розуміє кіно, як він розуміє створення екологічних та рекламних роликів».

Журналістів-«екологів» у Білорусі мало

А от білоруська журналістка, й ще один «еко-кадр» Галина Вибодовська, як виявилось, народилась у Хмельницькому: «До Білорусі ми переїхали ще коли я пішла до першого класу. Батько військовий, і з Німеччини його перевели до Білорусі. Туди приїхала моя мама. Там і живемо донині». Галина екологією цікавиться ще зі школи, писала роботи з екології: «А зараз займаюся журналістикою і журналістикою екологічною, тому що в нашій Білорусі таких людей дуже і дуже мало і я хочу стати однією з першовідкривачів, а також відкривати нові теми. Найбільш актуальною темою мені виглядає тема Чорнобиля. Вже і писала, і знімала. Також актуально – відходи, те, як можна перероблювати сміття». Або ж колега Галини по проекту Тарас Секерко, який зараз працює теле-оператором у Берліні, співпрацює й з українськими і російськими телеканалами. Як він каже, хоче створювати тепер короткометражні фільми чи рекламнеі ролики, які б допомагали глядачам розуміти важливість участі в захисті навколишнього середовища.

Автор: Ольга Веснянка
Редактор: Роман Гончаренко