Ярослав Джусь: бандура по-новому

На Маланки містечко Богуслав, що на Київщині, не спало до ранку. Воно й не дивно, адже вертеп водив Ярослав Джусь, «зірка» телешоу «Україна має талант». «З давніх-давен це була така собі забава і педагогічна інституція, яка виховувала молодь. Збирались у якійсь хаті і проводили розваги, але разом із тим навчались і пристосовувались до майбутнього подружнього життя. На сьогоднішній день ми намагаємося відтворити вечорниці, але у більш сучасному варіанті», - розповідає про свій почин Ярослав Джусь

Вечірки із народними забавами та присмаком техно і електроніки під бандуру - не єдине, чим викладач-бандурист Стрітівської педагогічної школи і студент-психолог університету Драгоманова може пишатися після участі у популярному телевізійному проекті. Місяць тому на запрошення українського посольства Ярослав Джусь прибув до Оттави, де виконав «Мелодію» Мирослава Скорика на Всеканадській церемонії вшанування пам`яті жертв Голодомору.

Перший сольний концерт

За словами очевидців, тамтешні парламентарі аплодували стоячи. Митець згадує: «Враження у мене неймовірні, емоцій – величезна кількість. Я ще досі це все пересмаковую! Мене сприймали шалено, дуже радісно, я навіть не очікував такого. Багато чого нового для мене відбулося в Канаді. Саме там я практично розробив свій перший сольний концерт у житті: 2,5-годинний виступ із виконанням власних творів і на фортепіано, і на бандурі, і з піснями - і старосвітськими, і народними, і сучасними.»

23-річний бандурист і композитор Ярослав Джусь заявив про свою неабияку обдарованість завдяки участі у конкурсі «Україна має талант 2». Тоді він вразив суддів і глядачів умінням не лише майстерно виконувати твори найвищого рівня складності, але й схоплювати мелодії на льоту. Так, для нього не становить труднощів протягом кількох секунд відтворити уривок із композиції чи то рінґтону мобільного телефону, чи то сучасного музичного хіта, скажімо, екстравагантної Леді Ґаґа.

Підбирати мелодії

«Буквально з чотирьох років, коли у мене з’явилося фортепіано, у мене було це найбажаніше і найулюбленіше заняття – підбирати все, що я чув. Та й якось так вийшло, що навіть без педагогів, вдома сам себе розвивав, підбираючи мелодії, одразу ж з акомпанементом», - пригадує Ярослав.

Спочатку – фортепіано, а згодом акордеон, сопілка та гітара. Грати на бандурі Ярослав розпочав у 9-му класі і з тих пір не полишає. У той час, коли більшість хлопців-однолітків, які цікавляться музикою, віддає перевагу електрогітарам чи то екзотичним інструментам на кшталт перкусій, митець упевнено заявляє, що можливості бандури – невичерпні: Я, можливо, теж не очікував, що на ньому можна виконувати сучасному музику. Але коли я з ним познайомився, оволодів ним, то побачив, які неймовірні можливості і що він дуже оригінально і цікаво звучить, не поступаючись гітарам та іншим інструментам.

«Біла ворона»

Джусь зізнається: батьки виховували у дусі оригінальності, навчили бути не таким, як усі – «такою собі білою вороною». І хлопець, досі слідуючи цій настанові, розвивається у різних некомерційних напрямах: не лише як виконавець та композитор, але й арт-менеджер та режисер. Уже до третього сезону «Україна має талант» він підготував ансамбль бандуристів, на часі – випуск збірки з власними творами та сучасними композиціями для бандури, режисерські спроби у кінематографі та організація нових етновечірок.

Автор: Євгенія Вятчанінова
Редактор: Леся Юрченко