Євроатлантичні перспективи України

Головною темою коментарів у німецькій пресі стало європейське турне президента США Джорджа Буша. З главою Білого дому зустрівся у Брюсселі й український президент Віктор Ющенко, який взяв участь у засіданні комісії Україна-НАТО на найвищому рівні. Оцінку євроатлантичних перспектив Києва подає у статті під назвою «Рух на захід» газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ:

Всі погляди цими днями прикуті до президента США Джорджа Буша. Але залишалося місце й для виконавця важливої епізодичної ролі. Йдеться про президента України Віктор Ющенка, котрий прибув до Брюсселя, аби подякувати країнам-членам НАТО за підтримку демократичних виборів. Альянс у свою чергу висловив задоволення тим, що Ющенко послідовно налаштовує свою державу на західний курс.

Зазначає ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ і звертає увагу читача на такий момент:

На засіданні комісії Україна-НАТО всі намагалися наче підводний риф обійти словосполучення «вступ до НАТО», замість цього розмова велася про інтеграцію, про поглиблення відносин, про відчинені двері та якісно нові рівні. Сигнали, які прозвучали на зустрічі, були досить чіткими: зможе Україна послідовно проводити курс реформ, то раніше чи пізніше буде поставлено й питання вступу. Заступник глави Пентагону Пол Фульфовітц ще минулої осені заявив, що мета США – допомогти Україні формально увійти у західні структури. Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер говорив у Брюсселі про близькість Україні демократичних цінностей. Це, за його словами, не можна ігнорувати, -

підкреслює ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ і веде далі:

Для подальшого руху на зближення з НАТО Україна повинна масштабно модернізувати свою погано озброєну армію, зважаючи на стандарти альянсу. Але нині ця східноєвропейська держава, яка свого часу була кузнею радянського озброєння, нині є заледве встані придбати собі сучасні системи озброєнь. Тож поки що вистачило б хоча б того, аби застарілу зброю було взято під контроль. Адже щоразу під час навчань української армії стаються нещасні випадки, -

нагадує газета і переходить до теми взаємин з Росією:

Тож Україна повинна проводити реформи, а Північноатлантичний альянс буде їй у цьому допомагати. Водночас залишається проблема Росії, яка всім цим не надто задоволена. Взяти хоча б базу російського військово-морського флоту на півострові Крим, яка й нині виступає символом військового впливу Москви на «дружнє зарубіжжя». Згідно з українсько-російським договором ця база має там залишатися принаймні до 2017 року. Але й у Кремлі зростає тривога, що Київ за підтримки НАТО вижене російських вояків звідти передчасно. Водночас Ющенко має погану новину і для американського керівництва: українських солдатів, як і обіцяно, буде незабаром виведено з Іраку, – нагадує ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ.

Газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ, коментуючи візит Джорджа Буша до Брюсселю, звертає увагу читачів на головні проблеми в американсько-європейських відносинах:

Чогось схожого вже не було давно. Спершу саміт НАТО з підбадьорюючим поплескуванням по плечу нового українського президента. Потім – засідання керівного персоналу Євросоюзу та лідерів країн-членів за участі гостя з Вашингтона. Всі ці події мають величезне значення, оскільки відносини між Сполученими Штатами та Європейським Союзом потребують розбудови і для цього є всі передумови. Водночас сторони є не лише найбільшими партнерами, але й найзатятішими конкурентами, -

підкреслює ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ і далі подає такі міркування:

Така вже іронія долі: були колись американські уряди, які відкривали над європейською єдністю парасольку безпеки, підтримували європейську інтеграцію підбадьорюючими словами. Але суть цього проекту, який вони загалом бажали і якому сприяли, для них так і залишалася незрозумілою. Інколи цей проект їм навіть видавався підозрілим. Найбільше американців дратував інституціоналізм, за яким вони вбачали (часто цілком справедливо) схильність європейців обходити швидкі рішення та рішучі дії. Тому в США часто висміювали вайлуватість європейців. Найбільшого розколу трансатлантичні відносини зазнали за часів Джорджа Буша. Хоча не варто применшувати значення і запущеної Францією євроголістської спокуси спрямувати політичну єдність Європи проти Америки й таким чином побудувати свою ідентичність. Але як політика розділу, так і антиамериканська налаштованість є шляхами в нікуди, – застерігає ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ.

Огляд німецької преси підготував Любомир Петренко